style="font-size:15px;"> Якось один учень Майстра прийшов до нього і став просити поради:
– Благаю, допоможи мені, а то я з глузду з’їду. Ми живемо в одній кімнаті: моя жінка, діти, рідня. Нерви у всіх не витримують, ми кричимо, лаємось. Наша кімната – це справжнє пекло.
– Обіцяєш зробити все, що скажу тобі? – подумавши, запитав Майстер.
– Присягаюся, що зроблю все, як ти кажеш.
– Що ж, гаразд, якщо так. Яку худобу маєш і скільки?
– Корову, козу й шестеро курей.
– Забери всіх до кімнати. Хай живуть разом з вами. А потім повертайся через тиждень.
Учень був вкрай розгублений. Але він обіцяв послухатися! Тож забрав худобу до кімнати, в якій жив. А через тиждень перед майстром постала жалюгідна фігура, стогнучи:
– Смерть моя близько! У нас там такий бруд! Сморід! Галас! Ще трохи – і ми всі збожеволіємо!
– Повертайся додому, – сказав Майстер, – і прибери худобу.
Чоловік щодуху побіг додому. А коли повернувся наступного дня, його очі сяяли радістю:
– Як можна не радіти життю! Худобу повернуто в стійло. Наш дім – справжній рай: такий затишний, чистий й просторий!
Медитація
Один учень заснув і побачив уві сні, як увійшов до раю. На свій подив він побачив там Майстра, а з ним інших учнів – вони сиділи, заглиблені в медитацію.
– Оце і є та нагорода, яку отримуємо у раю? – вихопилося в нього. – На землі ми робимо те саме!
І почув голос:
– Дурню! Уважніше придивися до цих людей, що медитують. Думаєш, вони знаходяться в раю? Навпаки – це рай знаходиться в них!
Реалізм
Один картяр якось звернувся до Майстра:
– Вчора застукали, як я махлював, тож партнери по грі побили мене й викинули з вікна. Може, ти порадиш мені, як бути у таких випадках?
Майстер зміряв його поглядом й відказав: – Якби я був на твоєму місці, то з цього самого дня грав би тільки на першому поверсі.
Така відповідь здивувала Майстрових учнів:
– Чому ти не порадив йому покинути азартні ігри? – зажадали вони відповіді.
– Бо ж знаю, що він цього не зробить, – такою була проста, але сповнена мудрості відповідь Майстра.
Розмова
Учневі кортіло переказати Майстрові чутку, щойно почуту на базарі.
– Зачекай-но хвилинку, – сказав Майстер. – Оте, що ти надумав розповісти нам, це правда?
– Не певен, що це правда.
– Воно корисне?
– Ні, в цьому немає ніякої користі.
– Може, ота чутка смішна і якось нас розважить?
– Ні, аж ніяк.
– Тоді навіщо нам її вислуховувати?
Духовне полегшення
Майстер додержувався думки, що немає поганих слів, якщо їх вживати у відповідних обставинах.
Коли йому сказали, що один з його учнів схильний
