style="font-size:15px;"> Там же. С. 370.
130
РДАДА. Ф. 229. Малороссийский приказ. -Оп. 1. № 90.
131
Архив ЮЗР. Ч. 1. Т. V. N XXX. C. 133.
132
Бантыш-Каменский. Источники малороссийской истории. T. 1. С. 289—296.
133
Архив ЮЗР. Ч. I. T. V. N XXXI. C. 135.
134
Там же. N XXXIII. C. 141.
135
Архив Куракина. Т. I. C. 51—52. За його словами, в думі проти миру з Польщею були П. Прозоровський, Ф. П. Салтиков та ін. бояри. Під час перевороту Наришкиніх П. І. Прозоровський був серед тих бояр, які отримали нагороди за підтримку Петра.
136
Наприклад, А. П. Богданов вважає, що перший Кримський похід був надзвичайно корисним для союзників. – С. 56—57.
137
Россия глазами иностранцев. С. 491.
138
РДАДА. Ф 124. Оп. 2. № 11. Арк. 7.
139
Гордон П. Дневник 1684—1690. С. 141.
140
СГГИД. – Ч. ІV. -№ 186. – с. 542—543.
141
Згідно із запискою І. Мазепи, він послав Голицину 5 800 червоних золотих, 3 000 рублів у копійках, 1200 рублів у талярах битих, що складало 10 000 рублів. – Устрялов. Т. I. Додаток № VIII. C. 356.
142
Борщак І. Людина й історичний діяч. // Іван Мазепа. К., 1992. С. 57.
143
Ця версія викладена: Хьюз Л. Царевна Софья. С. 256; Соловйов С. Т. 14. С. 382—383. Третя версія вважає, що виступ старшини був організований Голіциним: Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа. С. 73.
144
Опубліковано: Bushkovitch. P. 153.
145
Буганов В. І. Вказ. твір. С. 152 та ін.
146
РДАДА. Ф. 124. Оп. 2. № 11. Арк. 9 зв.
147
Шакловитий «урочисто запитав у боярина та його товаришів, а також улюдей усіх чинів про їх здоров’я звичайним і наймилостивішим чином, вихваляв їх службу і спонукав додавати найбільші старання і надалі». Гордон П. Дневник 1684—1690. С. 144.
148
Грамота «царів» і правительки Софії від 17 липня 1687 р. – СГГИД. Ч. IV. № 186. С. 542—543.
149
Величко С. Летопись. Т. III. С. 14.
150
Величко С. Летопись. С. 15. У Невіля цю фразу сказав Д. Райча. – С. 494.
151
Гордон П. Щоденник 1684—1690. С. 149.
152
Гордон П. Щоденник 1684—1690. С. 149.
153
Гордон П. Щоденник 1684—1690. С. 150.
154
Листи I. Мазепи. Т. 1. № 100. С. 242.
155
Величко С. Летопись. Т. III. С. 15.
156
Ця поема була наведена С. Величком – «нѣкто з ближних его подручних такіе зложил и написав о нем рѣчи». Враховуючи, що в той час, коли Величко писав свій літопис, ім’я Мазепи знаходилося під забороною, він не вказав автора. Але інших поетів
