поспішившися,Страту би мав?
«В пеклі, в огні? О, ні,
Розхід оден!
З них на землі мені
Ліпший хосен!
Хай ще побавляться,
Як чия хіть!
Час прийде, ставляться
Всі в мою сіть».
Що, не логічно б він
Се міркував?
В логіці вічно він
Сильний бував.
Фрази загальної
Він не признасть,
З стежки реальної
Збиться не дасть.
Всякі принціпи
Приймає на сміх:
Хай там дуріпи
Тримаються їх!
Всі ідеали —
Брехня і бридня.
Словом, панове, він
Наша рідня.
Майстер в політиці,
В штуці життя.
Всі наші світочі —
Його дитя.
Він наш учитель є
З давніх-давен,
Він наш спаситель є,
Він джентельмен.
Честь йому перед всім, —
Се свіжий спорт.
Вгору чарки знесім:
Хай живе чорт!»
Музики грім. Панове якось мляво
Всміхаються, мабуть, їм се не в смак,
Лиш дехто рже: «Г-ге, браво, князю, браво!»
Князь іронічно глипнув, потім знак
Рукою дав, музику притишив,
А потім, знов піднявшись, мовив так:
«Даруйте, панство, я ще не скінчив.
Три струни є на моїм інструменті, —
Сю я, мабуть, зарізко наточив.
Стрібуймо другу! Я скінчу в моменті».
«Панство, даруєте,
Що я наплів!
Більше не вчуєте
Безбожних слів.
Геть, мано! Спадь від нас!
Є ще в нас честь.
Apage, satanas![121]
Бий тебе хрест!
Ми не соколики,
Дявольський рід,
Ми є католики
Вірні, як дріт.
Ми не єретики,
Не атеїсти,
Нам для естетики
В пекло не лізти.
Хоч часом свічечку
Чорту ткнемо,
Богу ж щонічечку
По дві жжемо.
Справи тілеснії
Дідьчі в нас всі,
Але небеснії
Іскри в душі.
Тіло наплутає
Тут на землі,
Хай же спокутує
Там у смолі.
Але щоб душу Бог
Нашу прогнав
В темний, пекельний льох,
В затхлий канал,
Щоб між розбійників,
Підлих жидюг,
Між свиногінників,
Хлопів, злодюг,
Між бидло те брудне,
Щоб там у ад
Йшов за пусте-дурне
Аристократ, —
Щоб та блискучая,
Ніжна душа,
Квітка пахучая
Йшла до коша, —
Щоб сей найкращий твір,
Божий напій
Пхать до пекельних дір
Чорту на гній, —
Ні, щось таке дзвонить —
Се просто сміх!
Щоб се міг Бог чинить, —
Думати гріх.
Бог, найчільніший той
Аристократ,
Він
Відійди, сатано! (
