style="font-size:15px;"> Вона хитає головою:
– Ще ні.
– Ну от. Нічого не перекричить червону помаду, якщо це на Валентина.
Вибір зроблено. Вона повертає сукню до гардероба.
– Тобі точно буде сьогодні нормально вдома на самоті?
Я витріщаюся на неї:
– Ні, візьміть мене із собою, – я притуляюся до одвірка та ковтаю надто гарячу каву. – Це не буде надто химерно? Чи буде?
– Джеку, напевно, сподобається, – сміється вона. – Відчує себе жеребцем.
– Ти знаєш, коли подумати, я маю йти. У мене подвійне побачення з Беном і Джеррі. Вони солоденькі, – я підморгую їй із коридору. – Ми вправлятимемось у Карамель-сутрі. Гострі відчуття гарантовані.
Я знаю, що з усього морозива світу Сара найбільше любить Карамель-сутру B&J5.
– Я дійсно ревную, май на увазі, – гукає вона, розплітаючи волосся для душу.
«І я теж», – думаю, з важким серцем падаючи знов у крісло та відкриваючи лептоп.
Хто б не відповідав за складання телепрограми, йому треба кулю в лоб. Вони ж, звісно, могли второпати, що коли людині увечері Валентинового дня потрібний телик, вона, мабуть, самотня та – потенційно – лиха. Тож пани з телевізора вважають «Щоденник пам’яті» найкращою розвагою для мене. Там є й романтичне катання озером на човні, і Раян Ґослінґ, увесь такий мокрий, і вибуховий, і закоханий. Там навіть лебеді є, Божечку, Боже. Еге ж, я зараз ще солі на свої рани досиплю, правда? Дякувати Богові, їм вистачило розуму поставити після цього «Повітряну в’язницю». Мені знадобиться велика доза Ніколаса Кейджа в брудній жилетці, який рятує ситуацію, щоб хоч якось зцілитися від цього.
Я вже подолала дві третини Раяна Ґослінґа, піввідра морозива та три чверті пляшки Шардоне, коли почула, як Сарин ключ повертається в замку. Це ж лише пів на одинадцяту. Я чекала, що моя вечірка затягнеться далеко за північ, тож, чесно кажучи, це вже просто втручання.
Я сиджу, склавши ноги по-турецьки, у кутку канапи, дивлюся на двері та чекаю з келихом вина в руці. Вони що, посварилися, і вона залишила його доїдати тірамісу на самоті? Намагаюся не дуже сподіватися на це, тож гукаю:
– Бери склянку, Сар, тут ще трохи лишилося, якщо поквапишся.
Погойдуючись, вона з’являється на порозі, але не одна. Моя самотня вечірка раптом перетворюється на ménage à trois6. Цю думку я розвивати не готова, тож відмовляюся від неї, шкодуючи лишень про те, що вбрана у тренувальні лосини та жилетку кольору м’яти. Я оптимістично вдягнулася для тренування з Давіною7, знаючи, звісно, що нічого не робитиму. Могло бути й гірше. Я могла б сидіти у фланелевій піжамі в клітинку, яку мені подарувала мама, хвилюючись, що квартирою на Делансі-стрит гуляють протяги.
– Ти зарання, – кажу, розправляючи хребет і намагаючись прийняти вигляд істинного гуру з йоги, якщо це, звісно, можливо з келихом вина в руці.
– Шарове шампанське, – пояснює Сара, точніше, це я так здогадалася, що вона бурмоче.
Вона
Шоколадно-карамельне морозиво.
Секс утрьох (
Давіна МакКолл – фітнес-тренер, яка веде свою телепрограму.
