в них помітно знизився. Складається враження, що люди намагаються знайти щастя не там, де треба. Гірше те, що це відбувається не лише в Америці, а в усьому світі. Ми, людські створіння, почуваємося значно щасливішими, коли пов’язані з іншими нам подібними. І поки що я не знайшов потужнішої сили, яка лежить в основі людського щастя, ніж задоволення, прагнення людини до любові, дружби й належності до спільноти. У будь-якому разі, люди хочуть соціалізуватися і об’єднуватися, але не знають, як саме це зробити.
Із розвитком технологій це завдання стало ще важчим. Ми постійно перебуваємо на зв’язку, але водночас іще більше почуваємося самотніми. Наші стосунки ускладнилися, ставши вимогливими й безладними, тож ми намагаємося навести лад за допомогою технологій. Насамперед ми стали частіше телефонувати одне одному, але не зустрічатися, тепер ми радше надішлемо повідомлення, аніж подзвонимо. Нас приваблює ілюзія зв’язку без необхідності близькості. Звісно, соціальні мережі мають і позитивні сторони – наприклад, підтримка зв’язку при географічній недосяжності, – проте водночас ми бачимо, що люди, які менше використовують соцмережі, щасливіші й більше пов’язані в реальному світі.
У 2015 році в Інституті дослідження щастя ми провели експеримент: запитали в учасників, наскільки вони щасливі. Потім поділили їх на групи: контрольна група продовжувала користуватися «Фейсбуком», як зазвичай, а експериментальна група не повинна була заходити в соцмережу впродовж тижня. За тиждень ми знову попросили учасників оцінити свій рівень щастя.
У результаті учасники експериментальної групи сказали, що стали значно більше задоволені життям. Люди з цієї групи також повідомляли, що в їхньому житті побільшало радощів і вони стали почуватися менш самотніми. Припинення користування «Фейсбуком» призвело до збільшення їхньої соціальної активності та задоволення суспільним життям. Попри необхідність проводити подальші дослідження, щоб зрозуміти довгострокові результати таких заходів, уже наявні результати демонструють, що цифрові технології досі перебувають у зародковому стані щодо нашої здатності коректно їх використовувати. Однією із проблем є організація критичної аналогової маси на рівні місцевої громади. Завдяки цій «критичній аналоговій масі» я маю достатньо людей, яких іще не захопили ґаджети, і серед них точно знайдеться той, із ким можна пограти чи поговорити. Як можна бути впевненими, що є з ким пограти, якщо відключитися від цифрової спільноти? Далі ми побачимо, що данська школа, здається, знайшла вихід із ситуації.
Щаслива порада:Критична аналогова маса
Заохочуйте своїх друзів і рідних організовувати «безґаджетові» або офлайн-дні впродовж тижня. Уникайте потягу залізти в телефон, перевірити пошту, соцмережі, месенджери. Проведіть цифровий детокс.
Крім розпалювання багаття в день літнього сонцестояння, поле біля нашого будиночка часто використовувалося для ігор. Коли я був малим, ми легко набирали десь двадцять п’ять дітей, щоб
