У каміні горів вогонь, а в руках я тримав склянку з віскі.
Про такі часи я запитував у людей по всьому світу, і найчастіше більшість пригадувала себе в оточенні інших людей. Це не вказує на необхідність інших людей для щастя. Одначе нам набагато легше запам’ятати числа і дати, якщо вони прив’язані до подій і людей.
Тож про що свідчать ці дані? Якщо подивитися на зв’язок із тим, як часто люди зустрічаються з друзями, колегами чи родичами, то можна побачити чітку тенденцію. Що частіше люди зустрічаються, то щасливішими почуваються. Проте кількість – це одне, а якість – зовсім інше.
Навряд чи я один такий, хто іноді почувався самотнім у кімнаті, переповненій людьми. Ми можемо бачитися з іншими, але головне – наявність комунікації між нами. Чи розумію я вас? Чи розумієте ви мене? Чи довіряєте ви мені настільки, щоб ослабити захист, щоб дати мені зрозуміти, про що насправді ви думаєте? Щоб розкритися назустріч? Усе це добре відображається у числах. Що більшій кількості близьких людина може довірити особисті тривоги, то щасливішою вона почувається.
Таким чином, самотність – це погано для щастя. Приголомшує, правда? Понад дві тисячі років тому Аристотель сказав, що людина – це соціальна тварина. У 1940-х роках піраміда потреб Абрагама Маслоу показала, що любов і приналежність до групи йдуть одразу після базових потреб у захисті, безпеці, а також фізіологічних потреб.
Нині ці відкриття досить помітно відлунюють у всіх сучасних дослідженнях щастя, які використовують великі масиви інформації. Як показує нам Світовий звіт ООН із дослідження щастя, приблизно три чверті відмінностей у рівні щастя між країнами світу зводиться до шести чинників.
Один із чинників – це соціальна підтримка. Решту п’ять ми розглянемо в наступних розділах. Рівень соціальної підтримки вимірюється через опитування людей про те, чи є в них хтось, на кого вони можуть покластися у скрутний час. Це двокомпонентний і дуже грубий спосіб вимірювання, але завдяки йому ми маємо дані з усього світу і знаємо, що цей чинник справді впливає на рівень щастя.
На щастя, в країнах ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) 88% людей уважають, що мають близьку людину, на яку могли б покластися у разі потреби. Люди в Новій Зеландії, Ісландії й Данії почуваються найбільш убезпечено. У цих країнах 95% і більше вірять, що їхні друзі підтримають їх, а люди в Угорщині, Кореї та Мексиці показують найнижчий рівень упевненості: 82%, 76% та 75% відповідно.
Кілька років тому я зателефонував у свій банк, аби дізнатися, чи зможу взяти кредит, щоб купити житло. Коли я сказав, що вивчаю питання щастя, на іншому кінці лінії запала жахлива тиша. Тоді мені було далеко за тридцять, я був неодружений і провів наступні кілька місяців на дивані у свого друга з двома його котами. Знаєте, це не життя, про яке я мріяв. Проте я не впав у відчай: я знав, що є люди, які мене підтримають.
Щаслива
