різкий вітер дмухав над рівнинами, пронизував потяг і бив Гербертові в обличчя, аж поки у хлопця не почали цокотіти зуби.
У Кордові він купив коня та харчі й вирушив до Тукумана. Дорогою Герберт обганяв довгі валки возів із високими колесами та округлими дахами, навантажені збіжжям, які тягнули шестерики волів. Він зустрічав табуни диких коней; тварини галопом наближалися до нього, бігли якийсь час поруч і так само галопом кидалися навтьоки. Придорожні села були невеликі та вбогі – кілька будиночків з червоними фасадами й білими зубцями. Нескінченні пересохлі білі соляні озерця засліплювали погляд, а вітер, звіявшись, кидав мандрівникові за пазуху, в пори, очі, вуха та рот жмені дрібного червоного піску. Увечері Герберт розкладав вогнище і смажив те, що вдавалося купити в якомусь селі або на хуторі – курку, м’ясо, картоплю. Робилося спекотніше. Одного дня його погляду відкрилося ще щось, окрім рівнин. На обрії у мареві вигулькнув рядок високих гір, блакитних, із білими вершинами – це були Анди.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
