– з Вирію, – я буду творити Новий Світ!»
За певний час Сокіл-Род зніс іще два яйця – біле та чорне. Коли вони впали в озеро Живої Води, з них утворилися Чорний і Білий Лебеді. Мирно жити вони, на жаль, не змогли. Побачивши, як Лебеді почали битися між собою, Сокіл-Род вигукнув з вершини Дуба: «Зупиніться. Я дам вам Слово та Розум, тож, вийшовши з води, станьте з обох боків мого Дуба!»
– А чому вони побилися? – запитала дівчина в окулярах і синьому светрі.
– Тому, що це споконвічна проблема світлого й темного. Це речі, які хоч несумісні між собою, проте існувати одна без одної не можуть. Це так, якби темрява – це відсутність світла, а зло – відсутність добра. Відсутність у певній ситуації. Ці речі є взаємопов’язаними, попри те, що кожна намагається ствердити свою бездоганність і зверхність.
Тлустий хлопчина поцікавився:
– Тобто цей Род є основним божеством, батьком усіх інших богів?
– Рода не можна сприймати, як якесь окреме божество, – заперечив я. – Образ Рода є скрізь, він пронизує все, що ми можемо бачити навколо. Род – це загалом природа у всьому своєму розмаїтті та різновидах. Він саме життя. Набуваючи виявів у житті власне матерії, він дає змогу тій самій матерії бути живою. От, наприклад, будь-який організм складається з клітин, які відповідно складаються з молекул, ті – з атомів, а ті – з елементарних частинок (протонів, електронів і нейронів). Хоч і останні також складаються з іще менших, фундаментальних частинок – кварків. Вважали, – а дехто вважає й досі, – що все це окремо не живе, а є просто набором речовин, сполук, поєднань і їхніх комбінацій, але як би ви не збирали їх в одному місці та як би не перемішували, у вас не вийде живий організм. Цього замало. Аби стати живою, матерії потрібен іще один фактор. Вона набуває його лише в разі природного народження, а не штучного створення.
– То ви говорите про душу? – припустив хлопчина, насупившись і звівши на носі брови. – Таке саме кажуть про людську душу, що, коли вона покидає тіло, організм чи матерію – байдуже, наступає смерть.
– Ось бачиш, скільки всього схожого між світовими релігіями. Душа існувала задовго до насадження християнства. От тільки назва її була іншою. Фактором, який змушував організм жити, був саме Род. Вам достатньо лише вдуматися у звучання таких слів, як «народження», «природа», «родина».
Дехто всміхався, хтось замислено нотував мої слова, а із задніх парт долинуло дівоче «Та хто він такий, аби я його слухала?», однак я продовжував свою лекцію.
– Ну? Розповідайте вже.
Я кинув підозріливий погляд на Віктора Петровича, який тільки те й робив, що всміхався, оглядаючи нас. Саме була обідня перерва, тож, присівши з чашками, наповненими гарячими напоями, за свої столи, ми через тісноту кабінету опинилися майже в колі. Ми всі, крім Юрія. Петрович підіймав свою чашку до вуст, і тоді його усмішка зникала, щоб за дві секунди з’явитися знову. Михайлівна,
