Лі.
Рікі Лі обернувся до нього, здивований, а коли Бен Генском підвів очі вгору від своїх долонь, він раптом злякався. Бо містер Генском не був схожим на людину з боязню сцени чи вражену всюдисущим зараз вірусом, чи щось на кшталт того. Він мав такий вигляд, ніби лише щойно був отримав жахливий удар і досі намагається зрозуміти, що воно його вдарило.
«Хтось помер. Він неодружений, але ж у кожного є родина, і хтось у його родині ґиґнув. Саме це й трапилось, і то напевне, як лайно котиться вниз по ринві у клозеті».
Хтось вкинув четвертак у джукбокс, і Барбара Мандрел113 почала співати про п’яного чоловіка й самотню жінку.
– З вами все гаразд, містере Генском?
Бен Генском подивився на Рікі Лі очима, які зненацька стали на десять – ні, на двадцять – років старшими за решту його обличчя, і Рікі був вражений, зауваживши, що містер Генском сивішає. Він ніколи раніше не помічав сивини в його волоссі.
Генском усміхнувся. Усмішка та була лячною, жахливою. Відчуття було, наче побачив, як усміхнувся труп.
– Гадаю, що ні, Рікі Лі. Ні, сер. Не сьогодні. Зовсім ні.
Рікі Лі поставив кухоль і підійшов туди, де сидів Генском. У його барі було пусто, як може бути в якомусь барі ввечері у понеділок далеко по завершенні футбольного сезону. У закладі перебувало менш як двадцять платоспроможних клієнтів. Енні сиділа біля дверей у кухню, граючи в крибедж із гриль-кухарем114.
– Погані новини, містере Генском?
– Погані новини, саме так. Погані новини з дому.
Він подивився на Рікі Лі. Він дивився крізь Рікі Лі.
– Прикро таке почути, містере Генском.
– Дякую, Рікі Лі.
Генском надовго замовк, і Рікі Лі вже збирався спитати, чи не міг би він щось для нього зробити, коли Генском промовив:
– Яке віскі у вашому барі, Рікі Лі?
– Для всіх решти у тутешній норі це «Чотири троянди», – сказав Рікі Лі. – Але для вас, я гадаю, це «Дикий індик»115.
На це Генском злегка посміхнувся.
– От і добре, Рікі Лі. Гадаю, краще вам все ж таки знову взятися за той кухоль. І зробити не що інше, як наповнити його «Диким індиком».
– Цілком наповнити? – перепитав відверто вражений Рікі Лі. – Господи Ісусе, мені доведеться вас викочувати звідси!
«Або викликати медичну швидку допомогу», – подумав він.
– Я так не думаю, – заперечив Генском. – Не цього вечора.
Рікі Лі уважно подивився містеру Генскому в очі, щоб упевнитися, чи той не жартує, і йому вистачило менше секунди, аби зрозуміти, що таки ні. Тож він узяв з полиці кухоль, а з-під шинкваса пляшку «Дикого індика». Коли він почав наливати, горло пляшки застукотіло об вінця кухля. Усупереч самому собі, Рікі Лі дивився, як ллється віскі, заворожено. Він вирішив, що в містері Генскомі є таки більше, аніж дещиця,
Barbara Ann Mandrell (нар. 1948 р.) – найпопулярніша кантрі-співачка у 1970—1980-х рр., до того як була дуже поранена в автокатастрофі 1984 року.
Крибедж – гра колодою з 52 карт для двох і більше учасників, які відмічають набрані ними очки, втикаючи спеціальні кілочки в дірочки на довгій дошці.
«Four Roses» та «Wild Turkey» – віскі типу «бурбон», які виробляються різними фірмами в штаті Кентуккі, перше з 1888, а друге з 1940 року; друге довшої витримки й трохи дорожче.
