Дім на березі озера. Мері Ловсон

Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Дім на березі озера - Мері Ловсон страница 5

Дім на березі озера - Мері Ловсон Бестселер

Скачать книгу

вперше ми пішли купатися усі разом, усі четверо. Від будинку до озера було менше двадцяти ярдів3, отож можна було ходити купатися коли схочеш, та, думаю, нам ніколи одночасно не хотілося. Хай там як, мама завжди брала з собою Бо. Але ми передавали її одне одному, як пляжний м’ячик, і було дуже весело. Це я пам’ятаю.

      Я також пам’ятаю, що Саллі Маклін прийшла невдовзі по тому, як ми вийшли з води. Містер та місіс Маклін тримали один-єдиний магазин в Кроу-Лейку, а Саллі була їхня дочка. Попередні декілька тижнів вона стала забігати дуже часто, і кожного разу у неї був такий вигляд, ніби вона йшла кудись і їй випало на шляху туди проходити повз нас. Наш будинок стояв останній у Кроу-Лейку і досить-таки віддалено, за ним простягалося три тисячі миль пустки, а потім Північний полюс.

      Метт і Люк пускали камінці, але, коли з’явилася Саллі, Метт перестав, підійшов до мене, сів і став спостерігати, як я закопувала Бо. Бо ще ніколи не закопували, тож вона була в захваті. Я викопала невелику ямку в теплому піску і посадила її туди, круглу й брунатну, голісіньку як мати народила, і вона здивовано спостерігала й широко всміхалася, доки я нагрібала навколо неї пісок.

      Саллі Маклін сповільнила крок, коли наблизилася до Люка, а тоді зупинилася за кілька футів і так і стояла, переминаючись з ноги на ногу, малюючи лінії на піску великим пальцем. Вони з Люком перемовлялися стишено, не дивлячись одне на одного. Я особливо не звертала уваги. Я закопала Бо по самі підпахви і тепер на купі піску камінцями викладала візерунок, а Бо брала їх і клала назад не туди, куди треба.

      – Припини, Бо, – сказала я. – Я викладаю візерунок.

      – Солька, – відповіла Бо.

      – Ні, це не квасолька. Це камінчики. Їх не їдять.

      Вона запхнула камінець до рота.

      – Не треба! – вигукнула я. – Виплюнь!

      – Дурепа, – сказав Метт. Він перехилився і стиснув щоки Бо так, що вона роззявила ротика, а тоді витягнув камінця. Вона посміялася з нього й запхнула собі до рота великого пальця, а потім витягла його й роздивилась. Палець був заслинений і в піску. – Солька, – промовила вона й запхнула пальця назад.

      – Тепер у неї в роті пісок, – сказала я.

      – Не страшно.

      Він спостерігав за Люком і Саллі. Люк і досі пускав камінці, але вже обережніше, довго вибираючи найпласкіші. Саллі продовжувала підіймати волосся й відкидати його за спину. Воно було довге, густе й вогненно-руде, і вітерець з озера все підіймав маленькі пасемка й здував їй на обличчя. Я подумала, що вони двоє досить-таки нудні, але Метт спостерігав за ними з тією ж задуманою цікавістю, з якою вивчав ставкових мешканців.

      Його цікавість передалася й мені. Я запитала:

      – Чому вона тут? Куди вона йде?

      Хвилину він мовчав, а потім відповів:

      – Ну, підозрюю, це має якийсь стосунок до Люка.

      – Що? Який стосунок до Люка?

      Він подивився на мене й примружився.

      – Я не знаю напевне. Хочеш почути мій здогад?

      – Так.

      – Добре.

Скачать книгу


<p>3</p>

Ярд – одиниця довжини, 0, 9144 м. – Прим. пер.