дерев’яного різьблення креденсів і стінних шаф зникли, а безліч прекрасних панелей і ліпних прикрас відбиті, замазані, вкриті глибокими подряпинами або навіть повністю заліплені дешевими шпалерами. Загалом видовище було не настільки захоплюючим, як очікував Вард, але принаймні він відчув певне хвилювання, коли стояв у стінах житла одного зі своїх пращурів, яке слугувало притулком такому страшному чоловікові, як Джозеф Карвен. Він здригнувся, помітивши, що зі старовинного мідного дверного молотка ретельно витравлена монограма колишнього власника.
Відтоді й аж до завершення навчального року Вард весь час сидів за вивченням фотокопій шифрованого манускрипту Гатчинсона та зібраної інформації про Карвена. Шифр усе ще не піддавався розгадці, зате з документів Вард витягнув стільки нового, знайшов так багато ключів до інших джерел, що вирішив здійснити подорож до Нью-Лондона та Нью-Йорка, щоб ознайомитися з деякими старими листами, які, згідно з його даними, мали там зберігатися. Поїздка була дуже успішною: він знайшов листи Феннера з описом нападу на ферму в Потуксеті, а також послання Найтінґела Телбота, звідки дізнався про портрет, намальований на одній із панелей у бібліотеці Карвена.
Особливо зацікавила його згадка про портрет: він багато би дав, щоб дізнатися, як виглядав Джозеф Карвен, і вирішив ще раз оглянути будинок в Олні-корт у надії знайти хоч якийсь слід давно померлого чоловіка під шаром облупленої давньої фарби або напівзотлілих шпалер.
На початку серпня Вард узявся до пошуків, ретельно оглядаючи й обмацуючи стіни кожної кімнати, достатньо просторої для того, щоб слугувати бібліотекою колишнього власника будинку. Особливу увагу він звертав на панелі над рештою неторканих коминків і дуже розхвилювався, коли приблизно за годину виявив широку прогалину над камінною дошкою в одному з покоїв першого поверху, де поверхня панелі, з якої він зішкріб кілька шарів фарби, була набагато темнішою, ніж звичайне дерев’яне облицювання. Ще кілька обережних рухів гострим складаним ножем, – і Вард переконався, що знайшов жаданий портрет, написаний олійною фарбою!
Проявивши, як справжній дослідник, терпіння та витримку, юнак не ризикнув пошкодити портрет, здряпуючи фарбу ножем у спробі відразу ж побачити виявлену картину. Він негайно покинув місце, де зробив своє відкриття, і подався за людиною, котра могла б надати йому кваліфіковану допомогу. За три дні він повернувся із дуже досвідченим художником, паном Волтером К. Дуайтом, чия майстерня розмістилася біля підніжжя Коледж-гіллу, і майстерний реставратор картин одразу ж узявся за роботу, застосовуючи свої випробувані методи та відповідні хімікати.
Старий Ейза та його дружина, дещо стривожені візитами незвичайних відвідувачів, були належним чином винагороджені за завдані незручності.
Робота художника просувалася, і Чарльз Вард із усе наростаючим інтересом стежив за тим, як на світ, після тривалого забуття, з’являються все нові
