податки з селян, а й податки з купців і ремісників, а також мито з купців із інших держав. У кожної держави склалася своя монетна система, коли одна золота монета коштувала певну кількість срібних монет, а кожна срібна монета – певну кількість мідних монет. Але у низці випадків деякі держави для зручності торгівлі погоджувалися на те, щоб уніфікувати свої монетні системи і випускати монети однакової ваги. Це значно спрощувало торгівлю між цими країнами і будь-які взаємні розрахунки.
■ Римські монети часів Республіки (1) та Імперії (2–3).
Перші металеві кружечки, що їх використовували як гроші, тоді ще не називали монетами. Ця назва з’явилася значно пізніше і прийшла до нас із Стародавнього Риму. Тривалий час Рим користувався грошима, які привозили з інших держав, перш за все з країн Греції, Малої Азії і Єгипту, в якому правили Птолемеї. Однак у III ст. до н. е. римляни розпочали карбування власних металевих грошей, організувавши їх виготовлення в храмі богині Юнони Монети.
Богиня була оголошена покровителькою випуску грошей, а також граверів і карбувальників, які працювали в храмі. Посадових осіб, що відповідали за випуск металевих грошей, римляни почали називати по імені богині монетаріями, а самі металеві гроші – монетами.
Монети виявилися дуже зручними грошима і виконували відразу кілька функцій:
1. Слугували універсальною мірою вартості, завдяки якій можна було оцінювати будь-який товар або послугу.
2. Давали можливість обмінювати будь-які товари і послуги, шляхом їх купівлі та продажу.
3. Давали можливість накопичення капіталу, який легко перетворювався на будь-які товари і послуги.
4. Давали можливість здійснювати платежі незалежно від обігу товару.
5. Давали можливість здійснювати багато банківських операцій, зокрема брати або давати кредит під визначений відсоток.
6. Давали можливість легко обмінювати валюту своєї країни на валюту інших країн.
7. Та обставина, що монети, як правило, цінувалися трохи вище металу, що пішов на їх виготовлення, майже завжди надавала державі можливість не тільки покривати за рахунок цього усі витрати, пов’язані з карбуванням, а й отримувати прибуток від цього заняття.
Крім цього, монети майже відразу після своєї появи стали виконувати ще одну дуже важливу функцію – пропагандистську. На монетах з’являлися зображення царів та інших правителів, які випускали ці монети, зображували їх подвиги, а також богів та богинь – покровителів можновладців та держав. Монети ставали мініатюрними пропагандистськими листівками, що прославляли тих, хто правив країною, зміцнювали їх авторитет та пропагували досягнення. Причому це була дуже масова продукція і більш ефективна за будь-яку друковану рекламу, адже нікому не могло спасти на думку, навіть якщо зображення на монеті і не подобалося, викинути гроші на смітник.
Особливого розмаху
