Римської імперії були періодом розквіту монетної справи у Європі. Майже кожна з римських монет, карбованих у період з II ст. до н. е. до кінця III ст. н. е., була твором мистецтва. Надалі, коли імперія почала відчувати все більш серйозні труднощі, пов’язані, як з внутрішніми негараздами, так і з навалами варварів, якість виготовлення римських монет різко погіршилася. Зображення римських імператорів і імператриць стали втрачати портретну схожість.
З падінням 476 року Західної Римської імперії монет в Європі стали карбувати набагато менше, а якість їхня стала набагато гірше, ніж якість монет, що карбувалися під час існування імперії. Центри карбування монет, як і центри світової торгівлі, перемістилися на Схід, до Візантії (у Східну Римську імперію), а також далі в Азію, у державу Сасанідів. У VII ст. державу Сасанідів, а також більшість азіатських володінь Візантії і всю Північну Африку захопили очільники Арабського халіфату. Саме срібні дирхеми деяких арабських халіфів стали на декілька століть основною світовою валютою, яку використовувала більшість купців у всіх країнах. Ці монети були в обігу всюди від Середньої Азії і Північної Індії на сході до Іспанії на заході і від Північної Африки і спекотного Аравійського півострова на півдні до фіордів Норвегії на півночі. Монети деяких сасанідських царів, а також монети багатьох арабських халіфів знаходять і на території України, де вони упродовж кількох століть слугували для розрахунків між місцевими та заїжджими купцями.
■ Монета перського царя Йездігерда Другого з династії Сасанідів, який правив між 439–457 рр.
■ Арабський дирхем, VIII ст. н. е.
У Х ст. н. е. київський князь Володимир Великий розпочав карбування власних срібних і золотих монет. Продовжили карбування монет і деякі з його наступників. Але налагодити масове карбування власних монет київським князям в той час не вдалося. Цьому завадили спочатку відсутність належної кількості відповідних майстрів (виробництво монет було і є справою вельми складною, що вимагає багатьох специфічних знань і навичок), потім міжусобиці, що розпочалися у Київський Русі і призвели до її розпаду на декілька князівств, далі страшна татаро-монгольська навала 1237—1241 рр., що вщент зруйнувала економіку країни, на декілька віків призупинивши її нормальний розвиток.
Західна Європа поступово вийшла з темних віків, що послідували за розпадом Римської імперії. Причому те, як проходив цей процес, добре видно по монетам, що карбувалися в державах Західної Європи.
Протягом майже восьмисот років після падіння Західної Римської імперії монети європейських держав мали вкрай примітивне карбування, не завжди можливо було навіть чітко розібрати нанесене на них зображення. Саме тому у Європі в той час були в обігу не тільки місцеві монети, але й арабські дирхеми, які карбували тоді набагато краще, ніж монети більшості місцевих держав. Але поступово якість карбування європейських монет почала зростати.
