картину неминуче передбачають вихід за межі наших звичних способів висловлюватися про світ. Ми маємо атоми, маємо живі клітини, і ми маємо людських істот. Чи поняття «ця конкретна людська істота» важливе для формування нашого уявлення про світ? Чи повинні взагалі категорії «особа» та «корабель» бути частиною нашої фундаментальної онтології? Як ми можемо судити про те, чи має хоч якесь значення життя окремої людини, коли до пуття не знаємо, що таке людина?
Століттями накопичувалися знання й прогресувала наука, але поволі кількість онтологічних версій, притаманних певному часовому періоду, зменшилася. Для античних людей було розумно вірити, що у світі існують геть усілякі види речей,– у сучасному світі ми намагаємося робити акцент на якості, а не кількості.
Нині ми б сказали, що корабель Тезея складається з атомів, кожен з яких містить протони, нейтрони й електрони; точно з таких же елементарних частинок складається будь-який інший корабель чи, як на те пішло, ми з вами. Нема ніякої первісної «корабливості», одним із втілень якої був корабель Тезея – є просто сукупності атомів, що поступово змінюються із плином часу.
Це не означає, що, вважаючи кораблі лише сукупностями атомів, ми не можемо говорити про кораблі взагалі. Було б страшенно незручно, якби хтось питав нас про те чи інше явище у світі, а ми могли у відповідь лише перераховувати величезний перелік атомів і їхній спосіб упорядкування. Якби ви витрачали на згадування кожного атома одну секунду, то на розповідь, наприклад, про корабель Тезея вам знадобилося б у трильйон разів більше часу, ніж існує наш Усесвіт. Це не дуже практично.
Річ у тім, що в нашій онтології категорія «корабель» похідна, а не засаднича. Це зручний спосіб висловлюватися про певні підмножини утворень із фундаментального матеріалу Всесвіту. Ми вигадуємо концепт корабля, бо він нам зручний, а не тому, що він існує на найглибшому рівні реальності. Чи буде це той самий корабель, якщо ми замінимо всі його дошки? Не знаю. Нам вирішувати. Саме´ поняття «корабель» вигадане нами винятково для зручності.
Усе гаразд. Найглибший рівень реальності надзвичайно важливий, проте всі способи, за допомогою яких ми говоримо про цей рівень, теж важливі.
Тут ми спостерігаємо різницю між насиченою (багатою на терміни) і скупою (бідною на терміни) онтологіями. Насиченій онтології притаманна велика кількість різноманітних фундаментальних категорій, де під словом «фундаментальний» ми маємо на увазі «такий, що відіграє важливу роль у нашому найглибшому, найвичерпнішому зображенні реальності».
У скупій онтології світ описується небагатьма (а може, навіть однією) фундаментальними категоріями. Але буде чимало способів висловлюватися про світ. Поняття «спосіб висловлюватися» – це не якась там декорація, а абсолютно принциповий аспект нашого сприйняття реальності.
Одна з переваг насиченої онтології: за її допомогою легко сказати, що «справжнє»,
