крові. А цю Лоліту, чиї клубові кісточки ще не розійшлися, Лоліту, відкриту сьогодні моєму дотику, слуху та зору, Лоліту, різкоголосу, з блискучим каштановим волоссям, із чубчиком, хвилястими пасмами на скронях і кучериками ззаду, Лоліту з такою гарячою липкою шийкою й таким вульгарним лексикончиком – «гидотно», «супер», «нудотно», «йолоп», «паскуда» – ту Лоліту, мою Лоліту бідолашний Катулл102 утратить назавжди. То як я міг прожити без неї два літніх безсонних місяці? Цілих два місяці, вкрадених у двох останніх років німфетства! Може, мені слід переодягнутися в похмуру старомодну дівицю, неотесану мадемуазель Гумберт і розкласти свій намет неподалік від табору «Ку», сподіваючись, що коричневі від сонця німфетки залементують: «Ну ж бо, приймімо до себе цю глибокоголосу біженку!» – й потягнуть до свого примітивного вогнища сумну Berthe au Grand Pied103 із невеселою усмішкою. Берта спатиме з Долорес Гейз!
Сухі ледачі сни. Два місяці краси, два місяці ніжності минуть марно, а я нічого не міг удіяти, нічого, mais rien104.
Проте одну краплю рідкісного меду той четвер зберіг для мене у своїй жолудевій шапочці. Пані Гейз збиралася відвезти доньку до табору рано-вранці. Зачувши різноманітні пов’язані з від’їздом звуки, я скотився з ліжка й висунувся у вікно. Під тополями стояла вже заведена машина. На хіднику, прикриваючи очі рукою, наче маленька мандрівниця вже зникала в променях низького ранкового сонця, стояла Луїза. Цей жест виявився передчасним. «Поквапся!» – гукнула Гейзиха. А моя Лоліта, котра вже наполовину залізла в автівку і збиралася гупнути дверцятами та, опустивши скло, помахати Луїзі й тополям (ані її, ані їх їй більше не судилося побачити), увірвала хід долі: вона глипнула вгору і знову кинулася в дім (поки мати розгнівано верещала їй услід). За мить я почув, як моє серденько біжить нагору сходами. Серце всередині так набрякло, що я мало не луснув. Я підтягнув піжамні штани й розчахнув двері – наступної миті з’явилася Лоліта в недільній сукні, тупаючи, ковтаючи ротом повітря, вона кинулась у мої обійми, і її невинні вуста розтанули під шаленим тиском темних чоловічих щелеп. О, моя тріпотлива любонько! Наступної миті я почув, як вона, жива, незґвалтована, потупотіла вниз. Хід долі поновився. Золотава нога втягнулася всередину, дверцята гупнули, прочинилися й гупнули знову, а водійка Гейз, шалено смикаючи кермом і супроводжуючи корчами гумово-червоного рота свої нечутні слова, помчала мою любоньку геть; тим часом не помічена ані ними, ані Луїзою стара немічна пані Візаві слабко, але ритмічно махала зі своєї порослої виноградом веранди.
16
Западинка моєї руки досі повнилася гладенькою, як слонова кістка, Лолітою, відчуттям її підліткової ввігнутої спини, клавішної вкрадливості її шкіри під тоненькою сукенкою, котру я смикав угору і вниз, тримаючи дівчинку в обіймах. Я кинувся до її розхристаної кімнати, відчинив шафу й пірнув у купу пожмаканої тканини, що торкалася її
Давньоримський поет-лірик, майстер любовної поезії.
Берта Велика Нога (
Просто нічого (
