дає тобі досвід, сприяє твоєму розвитку. Ось чому, якщо в тебе є діти, так важливо якомога раніше навчити їх бути відповідальними за свій вибір.
Якщо твоє дитя оголошує тобі, що кидає навчання, тому що йому набридло вчитися або не подобається те, чого його навчають у школі, раджу відповісти йому: «Гаразд. Але ти знаєш, що тебе чекає, якщо ти кинеш школу? Ти добре подумав про можливі наслідки? Наприклад, чи готовий ти до того, що, не маючи атестата, ти, швидше за все, муситимеш працювати там, куди візьмуть, і зовсім не обов’язково там, де б хотілося тобі? Ти готовий до цього?» Якщо син чи донька відповість ствердно і це справді свідомий вибір, то краще не заперечувати й дозволити прожити цей власний досвід. Інакше твоя дитина почне кидати тобі виклики, щоб лише спровокувати твою негативну реакцію. Батьки можуть давати орієнтир своїм дітям, поради, але мають давати їм право вирішувати самим, дотримуватися цих порад чи ні.
Якщо ти вже батько маленьких дітей або готуєшся завести дітей, звісно, ти з тривогою поставишся до ідеї про їхню самостійну відповідальність. Можливо, ти скажеш на це: «Почуття відповідальності – це прекрасно, але ж я не можу залишити своїх дітей напризволяще, я ж за них відповідаю! І потім це мені доведеться розплачуватися, якщо мій син, наприклад, не знайде роботу. Не залишу ж я його на вулиці без копійки!»
Хай би що не трапилося, твоя єдина відповідальність перед дітьми як батька полягає в тому, щоб любити їх і давати орієнтири. Згадай самого себе в дитинстві. Гадаю, в тебе не було всіх іграшок, яких хотілося, ані всього іншого. Але ти знав, що батьки тебе люблять, і жив ти в атмосфері любові. Хіба не це тоді було для тебе найголовнішим? Усе, чого хоче кожна людина на Землі, – це жити в любові. Це найзаповітніша мрія кожного, хоч і не всі можуть це усвідомити. У наступному розділі я поясню, що таке справді істинна любов. Рішення батьків завести дитину неодмінно накладає певні зобов’язання – як і без зобов’язань неможливе жодне спільне життя.
Ніхто не приходить на Землю з життєвим планом, що передбачає відповідальність за щастя або нещастя іншої людини. Ти не відповідаєш за щастя або нещастя батька, матері, дітей, дружини, чоловіка, друзів, твого оточення тощо.
Натомість ти відповідаєш за те, як люди до тебе ставляться. Дивно, чи не так? Це ти притягуєш у життя такі ситуації, коли люди з тобою чемні або грубі, критичні або ж доброзичливі. Ти несвідомо притягуєш до себе все, залежно від того, хто ти є. Інші поводяться з тобою так, як ти сам поводишся з собою. Чи ти це усвідомлюєш?
Візьмемо до прикладу людину, яка щоразу, коли опиняється в твоїй присутності, постійно все критикує. Ніщо їй не до шмиги, й, нехай би що ти не сказав, вона, здається, ніколи не згодна. Якщо ти звинуватиш її в критиканстві, вона знову накинеться на тебе зі звинуваченнями і критикою, що цілком природно – адже це ти вирішив, що вона така. Ця людина є в твоєму житті для того, щоб ти усвідомив, наскільки
