Це може здаватися неймовірним, але ти сам обрав собі батьків, сімейне та соціальне середовище, навіть країну. Все це належить до поняття відповідальності.
Поки в тебе залишаються найменші сумніви в прийнятті на себе відповідальності за все, ти не можеш змінити події у своєму житті. Ти маєш зрозуміти і прийняти, що тільки ти відповідаєш за своє життя цілком і повністю. Якщо тобі не подобається результат твоїх рішень, тобі слід змінити їхній формат і перейти до інших. Тільки ти можеш творити своє життя. Твоя головна відповідальність – це відповідальність за себе самого, за cвоє життя. Отож логічно, що інші мають бути відповідальними за ЇХНЄ власне життя.
Найкращий подарунок, який можуть зробити батьки своїм дітям, – це навчити їх ставати відповідальними якомога раніше. Наприклад, якщо дитина одного ранку вирішить не піти до школи, тому що їй просто не хочеться, і вона попросить матір написати їй записку про те, що її дитина хвора, то це означає, що вона зробила своє рішення, але при цьому не забажала брати на себе його наслідки. В такому разі відповідальна за свої слова та вчинки мати мала б написати в цій цидулці: «Мій син ліниться і не схотів іти до школи». Дитині навряд сподобалася б така записка, вона напевно стала б рюмсати, на що матері залишається лише відповісти: «Це твоє рішення. Чому я маю брехати й вигадувати виправдання, за які мені доведеться червоніти? Ти сам вирішуєш – отож бери на себе відповідальність за наслідки!»
Відповідь матері, скоріше за все, спричинить розмову з дитиною про те, чому їй не хочеться або ж, наприклад, страшно йти до школи.
Інший випадок. Маленький хлопчик хоче вийти погратися, а одягатися як слід йому не хочеться, хоч на вулиці досить прохолодно. Мати пропонує йому одягнутися тепліше. Дитина відмовляється: вона не хоче надягати на себе багато одягу. Матері залишається тільки поступитися, попередивши про можливі наслідки. Це його тіло, тож нехай сам і вирішує. Якщо дитину лякати можливою застудою, вона піде на вулицю з думкою про хворобу й неминуче підхопить нежить або грип. Але якщо мати зможе визнати повну відповідальність дитини, тоді вона скаже: «Якщо ти думаєш, що не замерзнеш, – добре, як знаєш. Але коли змерзнеш, швиденько вертайся й одягнись тепліше». Так дитина повністю змінить свою поведінку. Вона не застудиться, адже не думатиме про хворобу, а коли відчує, що їй стало холодно, повернеться і з власної волі одягне ще що-небудь. Як часто діти суперечать своїм потребам просто з бажання зробити щось наперекір батькам!
З іншого боку, як часто батьки скаржаться на своє невдале життя! Чому? Та лише тому, що їхні діти обрали не той шлях, який вони для них підготували, як-от, наприклад, не захотіли вступати до університету. Або вживають наркотики, займаються дрібними злочинами тощо. Батьки таких дітей вважають себе безталанними тому, що взяли на себе відповідальність за рішення, зроблені іншою людиною, за чужий вибір. Вони нещасні й страждають, бо йдуть усупереч великим природним законам, усупереч порядку речей.
На жаль,
