сили стали на перешкоді цього й нині вони не відмовилися від своїх моральних і етичних позицій».
Вальсова стихія Андрія Малишка виявилася надзвичайно близькою творчому обдарованню його побратима Платона Майбороди. Її любимо не лише у «Білих каштанах», вона милує слух у «Колгоспному вальсі», «Київському вальсі», «Студентському вальсі», «Дніпровських хвилях»… Усі вишукані та незабутні, ностальгійно відомі не тільки в Україні, а й у багатьох державах світу, особливо там, де є великі українські громади: США, Канаді, Австралії, країнах Латинської Америки. Ці пісні нагадують українцям далекий рідний край, його багатовікові звичаї, традиції, природу і людей.
Верховино, мати моя!
У трембітоньку заграю, Заграю, загуду,
З своїм рідним, милим краєм Розмову поведу.
Верховино, мати моя, Вся краса чудова твоя,
Вся краса твоя чудова У мене на виду!
Дана, шіді, річка, дана, дана, (2)
Вся краса твоя чудова У мене на виду!
У мене на виду!
Стелиться туман над звором, Лягає на груні.
За горами далі гори Синіють вдалині.
А над ними хмари плинуть, Наче вівці в полонині,
Наче вівці в полонині Пасуться навесні.
Дана, шіді, річка, дана, дана, (2)
Наче вівці в полонині Пасуться навесні.
Пасуться навесні.
Хвилюється у долинах Пшениця золота.
Спів заводів в полонину До мене доліта.
Верховино, мій ти краю, Хто твої тепер пізнає,
Хто твої тепер пізнає І села, і міста?!
Дана, шіді, річка, дана, дана, (2)
Хто твої тепер пізнає І села, і міста?!
І села, і міста?!
Я сміюсь на повні груди, Радію, мов дитя.
Перетворюють в нас люди І край свій, і життя.
З високої полонини Бачу, рідна Верховино,
Бачу твоє, Верховино, Щасливе майбуття!
Дана, шіді, річка, дана, дана, (2)
Бачу твоє, Верховино, Щасливе майбуття!
Народний сільський композитор – аматор, уродженець Східної України, в’язень німецьких концтаборів, який дивом залишився живим, улюбленець свого краю і свого часу, вбивця і самовбивця, талант, життя якого сповнене протиріч, Михайло Машкін – є автором вірша і музики пісні «Верховино, мати моя!», яка від часу написання, з далеких 1950–х і донині, є гімном закарпатської землі. Правда, досі тривають суперечки щодо авторства незабутнього закарпатського шлягера. Існує й інша версія народження пісні «Верховино, мати моя!» Її першоавторство приписують Йвану Гриньку, який мав прізвисько Батринчин і жив у селі Задньому, що над річкою Боржавою. Йван, окрім того, що вів чудернацький спосіб життя, був страшний на вроду – істинний русинський Квазімодо. Єдиним заняттям неосвіченого селянина було випасання корів неподалік гори Клобук
