наших землячків…Х
Є приказка: кому біда докучить,
То той уже ся розуму научить.
Зазнали ми не то біди, а й муки,
А все тії не відаєм науки:
Хоч, кажуть, нас великі міліони,
А все б’ємо своїй біді поклони.
ХІ
Не єднайсь з розумами низькими,
Бо і сам понизишся ти з їми.
Та і рівний тобі головою
Не знесе тебе вгору з собою.
Тільки вищий, на розум багатий,
Зможе дух твій угору підняти.
ХІІ
Святі чуття в душі ховай,
В їх зазирать людям не дай.
Бо осміють, зневажать їх,
Затопчуть в грязь неправд гидких.
І тільки їх тому розкрий,
Чия душа – сестра твоїй.
ХІІІ
Поки людина жива, – не втрачає надії нехай,
Хай не гадає вона, що усе вже загинуло вкрай:
Доля мінлива у нас, усе гратися любить вона, –
Нині тяжкая біда, але радість на завтра ясна,
Гору сьогодні страшне, але щастя на завтра і рай.
ХІV
Казали нам старі, що «не купи ти хати,
Сусіда ти купи, то й будеш щастя мати».
Купили ми його, і так дали багато:
І грішми ми дали, і кров’ю з нас узято,
Голубили в душі на щастя ми надію.
Сусід же взяв та й сів до нас, дурних, на шию.
ХV
І в ворога учиться – добра штука:
Безпечно се, і здасться нам наука.
А вчити… Ні! І друга страшно вчити,
Щоб ворога із його не зробити.
ХVІ
Хвилі не вір ти мінливій:
Вітер де віє, туди вона й б’є,
Берег твердий незрадливий –
Він тільки певний притулок дає.
Слову не вір ти людському –
Хвилі у морі хисткім забуття;
Ділові вір ти міцному,
Грунтові зросту, основі життя.
ХVІІ
Народ-герой – героїв появляє,
Шануючи, він їх вінцем вінчає:
Високий дух високість признає,
А раб-народ, як є герой у його, –
Він на борця величного свойого
Грязь кидає, його камінням б’є.
ХVІІІ
Наші сили й почування,
Думи, мрії, міркування,
Рук і мозку поривання,
Все, чим тіло й дух багатий, –
За одно ми мусим дати:
Щоб ізнов народом стати!
Щоб прийти на свято згоди
Нам між іншії народи
В сяйві слави і уроди!
ХІХ
Ти один, а їх багато?
Ну, дак що тобі? Байдуже!
Більше буде в тебе свято,
Як подужаєш їх, друже.
Де багато – ще не сила,
Дужість міряй не лічбою:
Перевага там, де сміла
Сила духу в правім бою.
ХХ
Твердо гордий дуб стоїть:
Ані лютії морози,
Ані бурі, ні погрози
Не
