сюди, під віадук. Це винятково зручне місце. У чудовій точці. Особливо, коли в Мюнхені відбувається якийсь ярмарок. За таких обставин завжди можна додатково заробити. Дівчина стає на краю тротуару, і коли наближається якесь авто, розпинає хутро, під яким зовсім нічого немає. Французький за 40 марок, рукою за 30 і нормально з проникненням за 60. Без презерватива ціна взимку потроюється, а влітку подвоюється. Хутро, одне на чотирьох дівчат, вони взяли на прокат у театрі.
Румунка в Німеччині без візи і приїхала сюди вагітна. Навіть вагітна вона стояла на вулиці. Тепер має піврічну доньку. Сьогодні ввечері через цей ярмарок усіх колєжанок «виставили», і вона не мала з ким залишити дитину. Вирішила, що візьме її під віадук. Колись улітку вона вже так робила. Мала спала, коли вона закотила візок під кручу і сховала його за кущами, які обростають земляний вал обабіч віадуку.
Під’їжджав автомобіль. Вона швидко збігла на тротуар і розіпнула хутро. Срібний мерседес зупинився. Вона підійшла і через відчинену шибку встромила голову в кабіну, з наміром узгодити ціну. В цей момент сталося щось неймовірно жахливе. Поліцай у шкіряній куртці притишив голос і подивися на нього, ніби запитуючи, чи він насправді хоче це почути.
Ніхто не знає, чому це сталося. Може, через віадук проїздила якась дуже велика вантажівка, яка спричинила вібрацію усієї конструкції. Може, через неуважність і поспіх дівчина не затиснула до кінця гальма коліс возика. Може, дитина ворухнулася у візку занадто різко. У всякому разі, коли голова дівчини була в срібному мерседесі і вона домовлялася з клієнтом про ціну, візок з дитиною скотився з кручі віадуку, переїхав через тротуар і виїхав на автостраду. Саме в цей момент під віадук своєю маздою заїздив той студент. Там є обмеження до 80 кілометрів на годину, але хто його дотримується? Особливо поночі. В останню мить він, напевно, побачив візок, який котився з-за мерседеса. Побачив і загальмував. Намагався об’їхати. Машину занесло на слизькому: волога замерзала. Той пожежник казав, що тіло студента сплавилося в полум’ї з бляхою кузова, що тільки й залишився після згорання салону мазди. Дівчинці у возику нічого не сталось. Від студента залишились обпалені останки. Він був одинаком. Батьки купили йому авто, коли він вступив у навчальний заклад. Неповних 20 років. Вони ще не знають. Мешкають недалеко. В Ерланґені. Коли він закінчить цей протокол, мусить поїхати до них і все їм сказати. Що їхній син помер, і від нього залишився впаяний слід на внутрішній стороні кузова і попіл з того, у що він був убраний.
Додому він повернувся метро. Залишив моторолер під стіною віадуку. Не міг заснути. Даремно намагався читати. Не міг зосередитись. Витягнув вино і ввімкнув музику. Сів у спальні на підлозі біля ліжка і пив з пляшки. Думав про батьків того студента. Він хотів би їм сказати, що це можна пережити. Він хотів би їм це сказати до того, як у них з’явиться той поліціянт. Він думав про нього, про поліціянта в шкіряній куртці. Раптом він здався йому геройським і шляхетним. І думав про ту румунку. Чи можна жити, знаючи це, і не збожеволіти?
