і схиблений свідок, або підступний та винахідливий серійний убивця.
Чендлерові кортіло бути там, де й усі. Але задуматися про те, чи не приєднатися до операції, він зможе лише тоді, коли все буде на своїх місцях. Отже, просто зараз він опинився у тому ж чистилищі, куди запроторив Ніка, вимушено погодившись вартувати за робочим столом.
Поліція штату підтвердила, що протягом години загони будуть на місці. Нік погортав соцмережі й підтвердив, що у місті все спокійно, лише кілька людей скаржаться, що копів більше, ніж зазвичай. Нічого надприродного. Усе залишається під контролем. «Замели під килимок», – нагадало йому сумління. Чендлерові вдалося опосередковано попередити свою сім’ю, щоб лишалися вдома, але решта міста була незахищена.
Чекаючи на неминучу лавину дзвінків та звернень, сержант вирішив перевірити Ніка.
– Як гадаєш, що могло статися після того, як Ґабрієль втік із готелю?
Нік зірвав із себе навушники, немов ледве дочекався Чендлерового запитання.
– Гаразд… отже, ось, що ми маємо чи припускаємо, знаючи, що він втік пожежними сходами. Звідти він спустився на вулицю, чужинець у чужому місті, так би мовити. Якби я був ним, я б попрямував у знайоме місце. Або до чогось знайомого. Як він потрапив до міста?..
– На велосипеді, – нагадав Чендлер.
– Саме так. Але їхати на велосипеді з міста підозріло. А ми знаємо, що сьогодні не було повідомлень про викрадені машини чи великі транспортні засоби. Отже, залишається щось менше, скажімо, квадроцикл. Те, що його нема, господар не одразу помітить, особливо, якщо вкрасти з комори.
– Гаразд, припустімо, так і є, – погодився сержант, допомагаючи здогадкам молодого констебля. – То куди ж він поїхав? Перетнув усе місто на квадроциклі? А потім поїхав далі? Це дуже небезпечно, а надто коли стемніє й кенгуру візьмуться злизувати росу з розмітки.
– Бездоріжжям?
– Можливо. Нам буде важко охопити всю територію.
– Або він залишився в місті, – запропонував хлопець.
– Теж можливо, – погодився Чендлер, – але тут небагато місць, де може заховатися чужинець. До того ж він казав, що боїться за своє життя. Налякані люди не сидять на місці.
– Звісно ж, якщо припустити, що він невинний, – нагадав Нік. – Якби я був убивцею-втікачем, я б знайшов когось, хто виведе мене з міста.
Чендлер кивнув, вражений хлопцевою дедукцією й ентузіазмом, із яким він це озвучив. Він теж додав:
– Може, Ґабрієль вдасть, що він турист, який заблукав. Він вибирав людей, які ловили попутки, або сам ловив попутки, тож знає, що казати і робити. Він використає свої чари, щоб опинитися в машині, і змусить людей вивезти його з міста.
– Я б так і зробив, – погодився Нік.
– Чудова ідея, Ніку, – похвалив сержант. – Зв’яжися з Танею, Лукою та Джимом і скажи їм, нехай пильнують, чи ніхто з місцевих не їде з міста під примусом. Скажи їм перевіряти транспорт, але попередь, нехай діють нишком – не слід загострювати ситуацію.
– Я можу бути вашим штатним експертом із
