а також підготував свою редакцію видання Евкліда. Його знаменита донька Гіпатія стала головою міської неоплатонічної школи. Століттям пізніше християнин Іоанн Філопон написав в Александрії коментарі до Арістотеля, у яких заперечує доктрини останнього щодо руху. Іоанн стверджував, що підкинуті вгору тіла падають не одразу не тому, що їх підхоплює повітря, як вважав Арістотель, а радше тому, що під час підкидання тілам надається якась властивість, що підтримує їхній рух. Це було передбачення пізніших ідей про імпульс, або кількість руху. Однак творчі науковці чи математики рівня Евдокса, Арістарха, Гіппарха, Евкліда, Ератосфена, Архімеда, Аполлонія, Герона або Птолемея більше не з’являлися.
Пов’язано це з розвитком християнства чи ні, але невдовзі зникли навіть коментатори. У 415 році Гіпатія була вбита натовпом, який підбурював єпископ Кирило Александрійський, хоч і складно сказати, було це з релігійних чи політичних причин. У 529 році імператор Юстініан (який царював під час повторного завоювання Італії та Африки, кодифікації римського права та будівництва великого собору Святої Софії в Константинополі) наказав закрити неоплатонічну Афінську академію. З цього приводу варто процитувати красномовного Ґіббона, хоч він і налаштований проти християнства:
Зброя готів виявилася менш смертоносною для афінських шкіл, ніж встановлення нової релігії, священики якої відкидали вправи розуму, розв’язували всі питання символами віри й передрікали невірним чи скептикам вічні муки. У багатьох виснажливих суперечках вони обстоювали слабкість розуму та зіпсованість серця, ображали людську природу мудреців античності та забороняли сам дух філософського дослідження, такого несумісного з доктриною чи принаймні зі смиренням вірянина14.
Грецька частина Римської імперії проіснувала до 1453 року, але, як ми побачимо в розділі 9, головний центр наукових досліджень ще задовго до того перемістився на схід, до Багдада.
Частина II. Давньогрецька астрономія
Наукою, що досягла у Стародавньому світі найбільшого прогресу, була астрономія. Однією з причин цього стало те, що астрономічні явища простіші для розуміння за ті, що можна спостерігати на земній поверхні. Хоча давні греки цього не знали, тоді, як і тепер, Земля та інші планети рухалися навколо Сонця по майже кругових орбітах із майже постійними швидкостями під впливом однієї-єдиної сили (гравітації), а також оберталися навколо своїх осей із фактично незмінними швидкостями. Те саме стосувалося й руху Місяця навколо Землі. Тому із Землі здавалося, що Сонце, Місяць та планети рухаються регулярним та передбачуваним чином, який можна було вивчити (тому й вивчали) досить точно.
Іншою особливістю стародавньої астрономії була її практична користь, якої стародавня фізика загалом не мала. Застосування астрономічних знань розглянуто в розділі 6.
У розділі 7 йдеться
