секретаріаті, помічниця Міністра освіти. Безперечно, вона просуватиметься й далі.
– Ну то й що?
– А те, що ви – лише скромний комендант поліції.
– Один з найкращих у 36-му будинку!
Метр Жано поклала руки на шкіряну поверхню кольору зеленої пляшки. Наманікюрені нігті скидалися на криваво-червону шкаралупу краба. Коли вона встигала причепуритися? Чи були в неї діти? Чоловік? А як вона надумає розлучитися, хто її напахтить парфумами?
– Ніхто не сумнівається у вашій професійності, Стефане, – додала вона м’якше, – але ваш послужний список, так би мовити, зіграє проти вас…
– Не думаю.
– Кілька років ви працювали в комісаріатах, згодом – у БРШР, БПТЛ, а тоді – в Бригаді протидії наркозлочинам, тобто здебільшого перебували серед бандитів, збоченців і дилерів.
– Не серед них, а проти них.
– Це те саме. Ваше життя минає в отруйному середовищі. А тепер ви працюєте в Бригаді карного розшуку – тим гірше. Цілодобово стикаєтеся з убивцями.
Корсо зіщулився на кріслі, немов тупоголовий учень, що не хоче розмовляти з учителем. Останні слова ще раз упевнили його в тому, що він і так завжди знав: поліціянти існують лише для того, аби чистити стоки та забезпечувати спокій чесних громадян. Благородне покликання, однак воно перетворює їх на парій. Усі визнають, що між копами та злочинцями є потаємний зв’язок, родинна подібність.
– Вирішили познущатися з мене чи як?
– Лише дивлюся на справу очима судді. Геть не дивно, що вас уважно вивчатимуть: хто ви, чим займаєтеся.
– Йдеться про мене як батька, я пнуся зі шкіри, аби…
– Пані Корсо стверджує, що вас ніколи немає поруч і у вас жахливий розклад.
– Неправда. Завжди вертаюся наприкінці робочого дня, щоб побачитися з Таде й повечеряти з ним разом.
Адвокатеса розсміялася майже розчулено.
– Ніхто вам не повірить. Злочинці не працюють в усталений час.
– У Бригаді карного розшуку розклад завжди той самий. Я більше не сиджу в засідках і не бігаю за бандитами.
– Пані Корсо каже, що ви п’єте.
– Келих вина, зрідка. Не більше норми.
– Вона також запевняє, що ви вживаєте наркотики.
Корсо здригнувся: кокаїнове минуле, вбивство Мами, анонімне лікування.
– Брехня.
– Справді? – не повірила вона. – Ані смужки порошку вряди-годи?
– Я ішачив на Нарковідділ. Коли ночами чатуєш на продавця трави, щоб прихопити його, часом кортить збадьоритися. Але тепер усе позаду.
Жано перегорнула сторінку, а також виділила деякі рядки в документі.
– Вона стверджує, що ви небезпечний і тримаєте зброю.
– Якщо й тримаю, то лише для захисту невинних.
– Ви вбили п’ятьох людей. Її адвокат десь доп’яла протоколи, що засвідчують ваші подвиги. Пункти 33, 34, 35, 47 і 63. Мушу визнати: вона добре попрацювала.
