догоджав, він зумів приборкати красуню… фізично.
А тоді Корсо відчув на собі владу болгарки. Вона й надалі залишалася безтілесним ідолом, але їй вдалося заманити його у світ, де він уперше міг потурати своїм найгидкішим, найжорстокішим бажанням. Йому дозволялося поганити, ганьбити, плюндрувати її, але після такого нічного цирку ані він, ані вона не почувалися приниженими. Емілія виказувала різноманітну обдарованість: могла бути коханою жінкою, яку годі в чомусь запідозрити, а потім віддавалася найогиднішим сексуальним забавам. Але увага: завжди прикидалася, ніби їй нічого такого не хочеться. В цьому полягала суть задоволення.
Корсо ледь не під стелю стрибав від щастя. Нарешті він знайшов собі сексуальну партнерку, про яку навіть мріяти не міг: вона грала роль матінки, але водночас повії, ба більше, такої собі матінки, що змушена вдавати із себе повію. Отже, позбавляла його сорому, розчарувань, гризот сумління.
Він помилявся. Йому здавалося, що це він використовує Емілію, керує її поведінкою. А болгарка насолоджувалася неврозами, страхами, гріхами Корсо й у самих його стражданнях знаходила натхнення для насолоди.
Але бажала більшого.
Те, що він вважав вершиною збочення, слугувало їй лишень заїдком. Саме тоді він переконався, якою небезпечною виявилася його жінка. А також зметикував, що насправді відбувалося в її колишньому подружньому житті. Жорстокий чоловік, негідник, якому Корсо постарався зіпсувати життя після того, як той вийшов із тюрми (йому приставили наглядача служби пробації, копали під нього, аби завадити в пошуку роботи, постійно погрожували), був тільки жертвою. Чоловіком на побігеньках, що мусив задовольняти апетит схибленої болгарки. Саме вона вимагала, щоб він її бив, підпалював, підвішував… У танці смерті саме вона вела за собою партнера.
Але вони вже були одружені, й Емілія завагітніла. Ошелешений Корсо навіть думки не припускав, що їхні ганебні ігри можуть закінчитися народженням дитини. Коли вони встигли зачати малюка? Щойно вона попросила його обкачати її у битому склі? Або коли він мав зайти в неї й одночасно періщити її?
Корсо намагався переконати себе, що вагітність заспокоїть жінку. І знову схибив. Під впливом гормонів абощо Емілія дедалі втрачала сором. Але щойно він застукав її на тому, що вона встромлює в живота голки, то замкнув її в кімнаті й наказав чекати на нові розпорядження. Корсо домігся для неї декретної відпустки у зв’язку з «патологією» (влучне слово) й щодня ходив молитися до церкви. Страх і огида охопили його, він побоювався, що на синові відіб’ються їхні вади – не пощастило малюку з недолугими батьками-збоченцями.
Народився Таде, і він заспокоївся. Дитинча здавалося втіленням безневинності й починало життя з чистого аркуша. Корсо заповзявся виховати з нього врівноважену людину й приховав від сина, яким чудовиськом була насправді його мати. Пообіцяв собі лишитися разом із жінкою до повноліття Таде й стежив за горгоною.
Минули
