можуть їсти чи спати.
Знайомлячись із віршами, піснями та розповідями людей з усього світу, я переконалася, що здатність до кохання міцно вплетена в тканини людського мозку. Кохання – це універсальний людський досвід.
Що ж це за мінливе й часто неконтрольоване почуття, яке відбирає розум, даруючи блаженство однієї миті та відчай – іншої?7
«О, скажи мені правду про кохання», – палко промовляв поет В. Г. Оден. Щоб зрозуміти, у чому насправді полягає цей проникливий людський досвід, я ретельно вивчала психологічну літературу про кохання, відбираючи ті властивості, симптоми чи стани, які неодноразово згадувались. Це сильне почуття є комплексом багатьох специфічних ознак8.
Тоді, щоб переконатись, що ці характеристики любовної пристрасті універсальні, я використала їх як основу анкети про кохання, яку розробила сама. З допомогою Мішель Крістіані, тоді ще аспірантки Університету Ратґерса, а також доктора Маріко Хасаґави і доктора Тосікадзу Хасаґави з Токійського університету я розповсюдила цю анкету серед чоловіків і жінок з Університету Ратґерса в Нью-Джерсі та з Токійського університету (а також із околиць цих місць).
Опитування починалося так: «Це анкета про закоханість, почуття сильного захоплення, пристрасті чи сильного любовного потягу. Якщо зараз ви не закохані в когось, але пристрасно кохали в минулому, будь ласка, відповідайте на запитання, маючи цю особу на думці». Учасникам було запропоновано кілька демографічних питань, що стосувалися віку, фінансового стану, релігії, етнічної належності, сексуальної орієнтації та сімейного стану. Я також запитувала про їхній роман. Зокрема: «Як давно ви закохані?», «Скільки часу на день у середньому ви думаєте про цю людину?» і «Чи відчуваєте ви іноді, наче ваші почуття вам не підвладні?»
Тоді йшла основна частина анкети (див. додатки). Вона містила 54 твердження, як-от: «У мене більше енергії, коли я з ___»; «Моє серце б’ється частіше, коли я чую в телефоні голос ___»; «Коли я на заняттях / на роботі, мій розум постійно повертається до ___». Я розробила всі ці запитання, щоб відобразити ознаки, які найчастіше пов’язують із коханням. Опитувані мали вказати, якою мірою вони погоджуються з кожним запитом, за семибальною шкалою – від «цілком погоджуюся» до «цілком не погоджуюся». Усього анкету заповнили 437 американців та 402 японці. Тоді статистики Макґрегор Сузукі та Тоні Оліва зібрали всі ці дані й виконали статистичний аналіз.
Результати вразили. Вік, стать, сексуальна орієнтація, релігійна належність, етнічна група – жодна з цих людських змінних не мала особливого значення у відповідях.
Наприклад, люди різних вікових груп відповіли на 82 % тверджень без значних статистичних відмінностей. Люди віком понад сорок п’ять років указували, що вони так само захоплені коханою людиною, як і ті, кому не було й двадцяти п’яти. Гетеросексуали та гомосексуали дали подібні відповіді на 86 % запитань.
