які посилає об’єкт пристрасті. Як писав Роберт Ґрейвс: «Прислухаючись до стукоту, чекаючи на знак».
У моєму опитуванні 79 % чоловіків та 83 % жінок повідомили, що, коли хтось їх сильно приваблює, вони аналізують вчинки своїх коханих, шукаючи підказки, які допоможуть зрозуміти, що ті відчувають до них (додатки, питання № 21). І 62 % чоловіків і 51 % жінок сказали, що іноді вони шукають альтернативний сенс слів і жестів своїх коханих (додатки, питання № 28).
Багато палко закоханих змінюють свій стиль в одязі, манери, звички, а іноді й навіть цінності, щоб завоювати коханих. Пробуджений інтерес до гольфу чи уроків танго, колекціонування антикваріату, нова зачіска, Моцарт замість кантрі-музики з вестернів, навіть переїзд у нове місто чи початок нової кар’єри: люди, уражені коханням, переймають найрізноманітніші незвичні захоплення, переконання та спосіб життя, щоб зробити приємне своїм найдорожчим.
Сподвижник куртуазного кохання ХІІ століття Андреас Капелланус описував цей потяг, наголошуючи: «Кохання безвідмовне»33. А сп’янілий від кохання американець сказав прямо: «Усе, що подобалося їй, подобалося мені»34. І він не один такий. 79 % американських чоловіків та 70 % жінок у нашому опитуванні погодилися з твердженням: «Я намагаюся дотримуватися гнучкого графіка, щоб, якщо _________ звільниться, ми змогли бачити одне одного» (додатки, питання № 47).
Закохані вносять зміни у своє життя, щоб підлаштуватися під коханого.
Закохані стають залежними від стосунків, дуже залежними. Шекспірівський Антоній звертався до Клеопатри: «серцем міцно я до твого прив’язаний стерна»[3]. У стародавній єгипетській ієрогліфічній поемі описано таку ж залежність: «Моє серце стало б рабом, / якби вона мене обійняла»35. Трубадур ХІІ століття Арно Даніель писав: «Я з голови до п’ят належу їй»36. Але найпристраснішим був Кітс, пишучи:
І подихам [її] вести нечутний лік –
Так вічно жить або ж заснуть навік[4].
Закохані настільки залежні від об’єкта пристрасті, що невимовно страждають від «тривожної окремішності», коли не підтримують із ним зв’язок. Вірш японського поета-аноніма Х століття щемить відчаєм.
Сіріє ранок
слабким мерехтінням
першого світла. Задихаючись від суму,
я допомагаю тобі одягнутися37.
Закохані – це маріонетки, якими керують сердечні струни інших.
У результаті закохані часто відчувають надзвичайну емпатію до коханих. В анкетуванні 64 % чоловіків та 76 % жінок погодились із твердженням: «Я почуваюся щасливим, коли ____ щасливий(а), і сумним, коли він/вона сумний(а)» (додатки, питання № 11).
Поет Е. Е. Каммінґс прекрасно пише про це, кажучи: «вона сміялася його радощами, вона плакала його горем». Багато закоханих навіть готові пожертвувати собою заради коханих. Мабуть, Адамова жертва заради Єви – найдраматичніша в західній літературі. У творі Мільтона, дізнавшись,
Переклад Б. Тена.
Переклад В. Мисика.
