дивний взаємозв’язок між стражданням і закоханістю спостерігається в усіх нещасливих закоханих із переказів по всьому світу. Зрушене тими чи тими труднощами, їхнє кохання стає дедалі сильнішим.
Найвідоміша така історія в західноєвропейській літературі, звичайно ж, трагедія Шекспіра «Ромео та Джульєтта». Юні закохані з Верони XVI століття потрапили в тенета гіркої ворожнечі між двома владними сім’ями, Монтеккі і Капулетті. Ромео – Монтеккі, а Джульєтта – Капулетті. Проте Ромео закохується в Джульєтту, побачивши її на сімейній вечірці, і вигукує:
Померкли смолоскипи перед нею! […]
Чи ж я коли любив? Чи ще люблю я?
О ні! Зрікайтеся, брехливі очі!
Не знали ви краси до цеї ночі![5] 41
Джульєтту теж поцілила стріла Амура. Коли Ромео покидає банкет, вона питає свою мамку:
Довідайся. Як має він дружину,
Не в постіль шлюбну – ляжу в домовину![6] 42
По ходу п’єси виникає ціла низка перешкод і непорозумінь, що лише посилюють пристрасть закоханих.
65 % чоловіків і 73 % жінок у моєму опитуванні погодилися з твердженням: «Я не перестану кохати ____, навіть коли все йтиме шкереберть» (додатки, питання № 26). А 75 % чоловіків і 55 % жінок погодилися: «Коли стосунки з _____ погіршаться, я просто докладатиму більше зусиль, щоб усе виправити» (додатки, питання № 6).
Один з несподіваних результатів опитування майже безсумнівно пояснюється роллю страждання в коханні. Гомосексуальні респонденти (і геї, і лесбійки) повідомляли про більші емоційні потрясіння, ніж гетеросексуали. Ці люди частіше страждали від безсоння, втрати апетиту та прагнули емоційного єднання з коханими. Я думаю, що, принаймні частково, цей психологічний стрес відбувається через соціальні бар’єри, які мусять долати багато гомосексуальних закоханих.
Ті, хто заповнював мою анкету, думаючи про колишнє кохання, також здавалися більш емоційно вразливими. Їм теж було складніше їсти та спати. Вони були сором’язливіші та незграбніші, коли поруч було колишнє кохання, страждали від «нав’язливого думання» та перепадів настрою, частіше описували прискорення серцебиття при спогадах про колишнє кохання. Я підозрюю, що багатьох з цих респондентів покинули їхні кохані, і це горе посилило їхню пристрасть.
Як човни в бурхливому морі, люди пливуть хвилями невимовних болю та радості, що утворюють кохання. А перешкоди лише посилюють ці емоції. Якщо ваші кохані одружені з кимось іншим чи живуть по той бік океану, якщо ви говорите різними мовами, походите з різних етнічних груп чи просто живете в різних частинах міста, така перешкода може посилити пристрасть.
Дікенс про це сказав: «Кохання часто досягає найпишнішого розквіту під час розлуки та за надзвичайно скрутних обставин». На жаль, це правда.
«Скажи, що я можу жити з надією», – благав цар Пірр Андромаху в драмі Расіна про кохання та смерть. Чому
Переклад І. Стешенко.
Переклад І. Стешенко.
