це почуття більш лаконічно, описуючи кохану: «Джульєтта – сонце»[2].
Перш ніж стосунки переростуть у кохання, вас можуть приваблювати кілька різних людей і ваша увага переходитиме від однієї особи до іншої. Та поступово ви почнете концентрувати свою пристрасть на певній людині. Емілі Дікінсон назвала цей приватний світ «вашим королівством».
Це явище пов’язане з неможливістю для людини відчувати одночасно закоханість у більш ніж одну особу. У моєму анкетуванні 79 % чоловіків та 87 % жінок заявили, що вони не підуть на романтичне побачення з кимось іще, коли їхня кохана людина не поряд (додатки, питання № 19).
Людина, охоплена пристрастю, зосереджує майже всю свою увагу на об’єкті кохання, часто на шкоду всьому та всім навколо себе, зокрема роботі, сім’ї та друзям. Ортеґа-і-Ґассет, іспанський філософ, називав це «ненормальним станом уваги, що виникає в нормальної людини». Ця зосередженість уваги – головний аспект кохання.
Закохані також зосереджуються на всіх подіях, піснях, листах та інших дрібничках, які в них асоціюються з коханими. Мить, коли він зупинився в парку, щоб показати їй весняну бруньку; вечір, коли вона кидала йому лимони, в той час як він готував напої, – для засліплених коханням такі буденні моменти багато значать. 73 % чоловіків та 85 % жінок у моєму опитуванні пригадали банальні речі, які сказали чи зробили їхні кохані (додатки, питання № 46). А 83 % чоловіків і 90 % жінок бачили ці дорогоцінні епізоди перед очима, коли задумувалися про своїх найдорожчих (додатки, питання № 52).
Мільярди інших закоханих, певно, накривала хвиля ніжності, коли вони думали про миті, проведені з коханою людиною. Зворушливий азійський приклад такого випливає з китайського вірша ІХ століття «Бамбуковий килимок» Юаня Ченя. Чень страждає:
Я ніяк не можу скласти
бамбуковий килимок:
тієї ночі, що я привів тебе додому,
я спостерігав, як ти розгорнула його11.
Для Ченя побутовий предмет набув священної сили.
Історія ХІІ століття «Ланселот» Кретьєна де Труа ілюструє той самий аспект романтичної пристрасті. У цій епопеї Ланселот знаходить на дорозі, якою їхала королева Ґвіневра зі своїм почтом, її гребінь. Поміж його зубців заплуталися кілька золотих волосин королеви. Де Труа пише: «Він полюбив ті волосини, сто тисяч разів торкався ними до очей, уст, чола та щік»12.
Також закохані починають перебільшувати, навіть возвеличувати незначні риси об’єкта кохання. Якщо на них тиснути, майже всі закохані можуть перелічити те, що їм не подобається в їхніх коханих. Але вони відкидають ці спостереження або переконують себе, що ці недоліки – унікальні та милі. «Отже, залюбленим у пристрасті пориві / коханих дам і вади милі», – розмірковував Мольєр. Безумовно. Деякі навіть обожнюють своїх коханих за їхні недоліки.
А ще закохані
Переклад В. Мисика.
