з утра до ночі. Не треба скромнічать, Едік. Скажи синьйору, що мені нравиться його відєніє. А що ще? Ти сказав – три варіанти?
Карасяєв довго думав, чи йти на третій варіант. З одного боку, належало враховувати глибокодемократичний світогляд Петра Павловича, а демократія передбачає, перш за все, право вибору, і чим ширший той вибір, тим може бути дорожчий, а значить, вагоміший відкат, який є кінцевою метою усієї цієї похоронної процесії.
А з другого боку – як буде сприйнято цей варіант полум’яним антикомуністом, який на боротьбі із компартією, від якої у парламенті нині залишилися лише ріжки та ніжки, будував кожну свою виборчу кампанію. Що там будував – це він, політтехнолог, надрочував виборців на образ ворога, який нині загрожує незалежності України приблизно так само, як хан Батий чи той самий Бонапарт. Але то все-таки Бранделлі наполіг на розгляді і третього варіанта, бо саме на ньому часто зупинялися українські депутати, правда, лівих політичних переконань, з якими доводилося уже працювати родичеві Берлінгуера.
– Ми, Петре Павловичу, розпочали із глибини віків і рухаємося, так би мовити, на крилах творчої, геніальної фантазії у напрямі до наших днів. Звичайно, це виклик. Як кажуть у творчих колах, це одкровення. Але уся ця братія на портретах із булавою, що дослужилася честі висіти у вашій скромній хатині, випала би в осадок від своєї масштабної жалюгідності, включно із їхнім хваленим Межигір’ям. Синьйор маестро наголошує, що у третьому варіанті врахована місцева специфіка, історична традиція і ментальна тяглість. – При цих словах коментатора на екрані з’явилися якісь знайомі обриси.
– Говори, не томи, – творча інтрига вже повністю володіла гробовим замовником.
– Третій варіант простий, як і все геніальне, – мавзолей! Як любить – то королеву, як лежать – то в мавзолеї! – При цих словах підскочив і сам скульптор, неначе сповна зрозумів глибоку мудрість на незнайомій українській мові.
– Ти шо, єпнувся на повну голову. – Реакція була миттєвою. – Ти шо мені, члену Народного руху України з 96-го року, почесному члену крайового проводу ПУКу підсовуєш? Ти лідера національно-демократичної течії провокуєш? Ти на кого работаєш, падло?
Капцеві здалося, що він на мітингу «Вставай, Україно!», який хоче зірвати московський провокатор. Від такої грайливої думки у його патріотичну голову враз вдарила етнічно чиста кров, від чого він накинувся з кулаками на «провокатора» Едіка. І події почали розгортатися не на жарт серйозно, цілком у дусі барачних розборок десь під Тобольськом. Спантеличений і непосвячений у гостроту ідейних протистоянь в Україні родич Леонардо да Вінчі кинувся рознімати носіїв мовзолейного протистояння, кричачи щось нечленороздільне та істеричне по-італійськи.
Врешті, Гоша прийшов до тями і почав утихомирюватися, випускаючи Едіка із цупких зеківських обіймів. Переляканий до смерті піарщик усе ще лежав горілиць, але вже міг заявити свою позицію.
– То
