самого себе він проходить через потужну трансформацію.
Ця кінцева фаза поєднує попередні дві. Тут ви зможете створити ґрунт, щоб сполучити величне й жорстоке. Нижче наведені риси воїна.
Безстрашність і відчуженість
Після другої фази особа стає індиферентною й хороброю. Вона стає в позицію воїна – безстрашного й відчуженого. Воїн бачить життя як битву, яку він мусить вести. Виходу немає. Перемога – єдина мета.
Воїн безстрашно б’ється з ворожими зовнішніми елементами, водночас хоробро виступаючи проти своїх внутрішніх ворогів. Потім він може відчужитися від них, тож їхня наявність більше не заважає йому. Саме завдяки цій силі безстрашності й відчуженості воїн може зустрічати життєві виклики спокійно та прихильно.
Індійський філософ ХІІІ століття Шанкарачар’я зазначав, що навіть найвидатніший воїн, стоячи посеред поля битви, упріває від страху. Хоч його тіло й розум сповнені страху, дух його безстрашний. Він може відділитися від страху тіла й розуму, тримаючись замість цього безстрашності свого духу.
Нещодавно я переглядала старий кінофільм, історію про хоробрість і кохання американських першопоселенців. Було очевидно, що вони розуміли піднесений стан спокійного відчуження. Вони були байдужі до страждань, діяли попри страх, відчуваючи самотність, спокійно сприймали й долали нещастя, однак ніколи не втрачали своєї мети з поля зору. Споглядання на їхню, подібну до воїнів сміливість і впевненість у собі багато разів протягом фільму змушувало мене плакати.
Ідеться не про те, щоб ви не реагували на виклики та зберігали байдужість у такому стані відчуженості. Радше вами не керують ваші емоції, тож ви можете наполегливо діяти з більшою сміливістю й поновленою енергією.
Пристосування до величі
Я зустрічала багатьох людей, які постаріли, але не змужніли. Їхні очі випромінюють біль і розчарування. Їх побило життя, у них було так багато розбитих мрій. Надії й очікування юності минули, тож лишилося чекати тільки смерті.
Помилка, якої вони припустилися, полягає в тому, що вони не підготувалися до суворих уроків, які визначив їм Творець на життєвому шляху, – уроків, потрібних, щоб зміцнити свій дух і підготуватися до величі. На відміну від воїна, який визнає сувору дисципліну за привілей і честь, ці люди схожі на зерна, кинуті під жорна та змелені колесом життя в сумнівах і стражданнях.
Як і більшість людей, я молюся за добрі часи й добру долю. Слова молитви «Нехай буде воля Твоя» колись до смерті лякали мене. Насправді, однак, світ, у якому ми живемо, крихкий і неперервно змінний, а наше існування й виживання обережно прив’язане невидимою ниточкою Божого благовоління. Здобутки та втрати – постійна умова людського життя.
Спостерігаючи за пожежею на пагорбах Окленда й Берклі поблизу бухти Сан-Франциско, у якій згоріли сімсот фешенебельних будинків, я ще раз переконалася,
