навіть вбиті.
А ось інший приклад. Згідно із Т. Снайдером:
«7 вересня 1939 року в підвалі будинку восьмеро чоловіків і жінок, у більшості своїй «вільні каменярі», започаткували змову, з якої постало підпільне польське військо «Слуги перемоги Польщі», яке 1940 р. трансформувалося в «Союз збройної боротьби», а на початку 1942 р. в «Армію Крайову».
АК створювалася, безсумнівно, із шляхетних міркувань, зробила істотний внесок в загальну перемогу над нацизмом. Але, як стверджують деякі її критики, була причетною, зокрема, до вбивства в 1943 р. громадян РП українського походження на Волині.
6. Навіть цих прикладів досить, аби поставити собі запитання: чи масон повинен ангажуватися у патріотичні ініціативи, які врешті-решт можуть згодом призвести до фатальних наслідків, які по суті суперечать цінностям і завданням Братства?
Тут варто перейти до наступного питання: чим для нас є масонство? Або, якщо точніше: що для нас важливіше – патріотизм чи масонство? У тих, звичайно ж, випадках, де таке запитання стає актуальним?
7. Ані в легенді про Хірама Абіффа, ні в Ритуалах немає згадок, чи був хтось із 183 600 будівельників Храму патріотом своєї країни?
Ми ж бо навіть не знаємо, із яких країн ті будівельники походили. Бо й сам факт, що великого будівничого один цар прислав до іншого, майже нічого нам не говорить ані про його походження, ані про його любов до батьківщини.
8. Творячи братерський ланцюг, ми не питаємо, чи всі брати з нього є патріотами?
9. Коли говоримо про універсальність масонства, про подорож зі Сходу на Захід, то при цьому не обмежуємося кордонами, мовами, культурними традиціями тощо – тобто всім тим, що є означеннями поняття «патріотизм».
10. До того ж, поняття патріотизму передбачає любов до свого народу. Але народ – це у більшості своїй профани, від яких ми бережемо свої таємниці, разом з іншими братами, котрі не належать до нашого народу. В жодній з масонських книг немає поняття «народ», натомість є поняття «Братство».
11. У «Книзі учня» про форму Ложі сказано: «її довжина зі Сходу на Захід, ширина з Півдня на Північ, висота – від Зеніту до Надіра. Що це означає? Що масонство всесвітнє».
12. Зустрічаючись з Братами з інших країн, культур, релігійних традицій, ми говоримо про загальнолюдські цінності. Чи любов до своєї батьківщини належить до них? Я думаю, що так. Але чи ми зможемо говорити з нашими братами з інших країн, наприклад Іорданії, Індонезії, Туреччини про цінності, виходячи кожен зі своїх патріотичних позицій?
13. Такої певності у мене немає. Тому ставлю перед собою і перед моїми Достойними Братами ці запитання: чи можна бути в Ложі адептом Королівського Мистецтва, а поза Ложею залишатися патріотом? Чи може масон взагалі дозволити собі бути патріотом? І якщо так – то за яких обставин?
