Священного Закону. А саме, в другій її частині, яку ми, християни різних деномінацій, одностайно визнаємо Новим Завітом.
Одна з іпостасей (від грецького ὑπό-στᾰσεως, тобто «основа», «існування», «реальність», «дійсність», «сутність», «особистість») її головного Героя – іпостась Посередника. Посередника між Тим, хто послав Його, і тими, до яких Отець послав Свого улюбленого Сина.
Іншими словами, Ісус – мабуть, перший після Мойсея та Аарона – всесвітньо відомий Посередник (але не тільки Посередник) між Тим, хто формулює Смисли, та тими, кому ці Смисли адресовані. Саме ці адресати мають сакральний обов’язок – особливо ми, хто визнає себе адептами вчення ВАВ – виховувати в собі, плекати, розвивати, відкривати в інших Смисли, коди яких закладені в Книгах Священного Закону.
Першим серед них є любов до ВАВ, тобто до Творця Всіх Світів і Установителя Законів, по яких вони народжуються, функціонують та припиняють своє функціонування. І значить, що ця любов має розповсюджуватися на всіх, кому Він видав незбагненної цінності кредит – життя земне і життя вічне.
Одним з найважливіших є і любов до Закону, який дав Отець Небесний, ВАВ. Значить, зокрема, любов до народу, через який Він цей Закон нам оголосив. Побіжно, лише декількома словами означимо: рівень цивілізованості людини, спільноти, суспільства, держави саме і визначається ставленням до народу, через який Творець Всіх Світів оголосив свою Волю, оформлену в Декалозі.
Рівень цієї цивілізованості – і тут у нас, адептів Королівського Мистецтва, вимірюється і ступенем нашої толерантності і до інших, і до всіх профанів – навіть якщо вони нам неприємні з тієї чи іншої, як правило, абсолютно безпідставної причини.
Це, в свою чергу, означає: ті, хто обрав Шлях, Істину та Життя та Пошуку себе в Плеромі, попри всі досягнення та «поразки» є нашими улюбленими братами та сестрами.
Це судження, здається, також не потребує ніякої додаткової аргументації. Це так тому, що ми йдемо однією дорогою і тільки Viribus unitis ми зможемо пройти її Ad maiorem Dei gloriam.
На цьому шляху нас неодмінно чекатиме те, що один з найвизначніших мислителів світу цього називав «драмою буття». Наша дорога, наше буття, наше перебування в Братстві – це не обгортка глянцевого часопису, ідола профанської консюмерської культури, її «ідеалів», її естетики, її лексики, її тваринного в своїй сутності буття.
Наша дорога – це не тільки і не стільки добре упорядкований highway Любови, але звивистий шлях Правди, Світла, Справедливості.
Аби гідно подолати кожному свою частину, кожному з нас треба не тільки багато фізичних зусиль та моральних якостей. Для успіху під час цієї подорожі треба, насамперед, вийти за межі матриць, нав’язуваних нам за різних обставин, в різні часи, різними людьми та владами. Головна з них – матриця жертви.
Але Жертву вже принесено! За всіх і за все!! Єдина жертва, яка потрібна, – пожертвувати Йому, ВАВ, наші улюблені,
