від Папи Римського Лева ІІІ, який виконав акт коронації та помазання. Це нібито мало нагадувати про неможливість доторкатися руками Імператора Заходу до чогось нечистого…
Використання рукавичок середньовічними будівельниками-каменярами (сучасні масони називають їх «оперативними» масонами. – Д. Я.) підтверджується історичними документами. Наприклад, в 1322 р. псаломщик кафедрального собору м. Йел (Yale) придбав рукавички для мулярів, які там працювали. В 1456 р. в м. Ітон (Eton) білі рукавиці було передано «каменотесам, які будуть тут класти каміння, згідно із звичаєм, прийнятому в них». Документ, який зберігається в бібліотеці Оксфордського університету (University of Oxford), повідомляє: «20 пенсів рукавичних грошей було видано каменярам, які брали участь у відновленні коледжу м. Кентербері». Запис, датований 1423 р.: 18 пенсів було видано на 10 пар рукавичок для мулярів «під час виконання ними їх праць». Численні повідомлення про видачу мулярам певних сум на рукавички можна знайти в монастирських хроніках XVI—XVII ст.
Традиція носити рукавички з’явилася в «спекулятивному» масонстві («спекулятивними» є масони, які займаються будь-якими професіями, але не займаються, власне, будівельними роботами як такими, натомість«навчають правилам моральності» (В. Іванов. Тайны масонства» // http://www.bibliotekar.ru/masony/10. htm. – Д. Я.) принаймні наприкінці XVI ст. Найстаріший, відомий на сьогодні документ, так званий «Статут Шоу» від 28 грудня 1599 р., виданий ложі Кілуіннінга (англ.: Kilwinning, Scotland), забов’язав своїх членів платити по 10 шотландських фунтів і 10 шилінгів за свої рукавички.
В «спекулятивному» масонстві первинний внесок для нового учня включав вартість рукавичок, якими він був забов’язаний забезпечити всіх «братів». Існував навіть особливий термін – «одягнути ложу». В «Конституції» Джеймса Андерсона, «Вельмишановного Майстра масонської ложі, Великого Привратника Великої Ложі Лондона та Вестмінстера» є стаття про те, що кожен новий брат забов’язаний «одягнути ложу». Протоколи іншої ложі, датовані 1674—1675 рр., свідчать: вартість членських внесків стягувалася на основі вартості рукавичок для всіх членів ложі. В ложі м. Ебердін (англ.: Aberdeen, Scotland) кожен учень повинен був заплатити певну суму або іншу вартість за пару рукавичок та полотняний фартух для кожного брата ложі (XVII ст.).
Використання тканини замість шкіри при виробленні т. зв. «запонів» (ритуальних масонських фартухів, які використовуються виключно при проведенні вільномулярських праць. – Д. Я.) пояснюється високорозвиненим виробництвом льону у цій місцевості – тканини було вдосталь, натомість шкіра була значно дорожче та і знайти її було складніше. …
Звичай носити рукавички в наш час не є обов’язковим для всіх Вільних мулярів. Наприклад, з початку ХІХ століття в ритуалі «Емулейшен» (англ.: Emulation Lodge of Improvement; фр.: Rite emulation; укр.: Англійський ритуал або «Ритуал союзу») – основному ритуалі Об’єднаної Великої Ложі Англії з 1813 р., що виконує функцію об’єднуючого ритуалу для стародавніх та сучасних лож, про рукавички не згадується. Тобто цей звичай не є загальним.
Натомість
