target="_blank" rel="nofollow" href="#b00000187.jpg"/>Від смерті до безсмертя
Коли заходиш до масонського храму, закони класичної геометрії втрачають свою силу – в дію вступають закони геометрії Божественної. Згідно з ними, масонський храм не має ані часу, ані простору. Ми занурюємося у безкінечність, якою подорожуємо разом з іншими Братами, які відчувають, проживають те саме, що і ти.
Однак в нашому житті невідворотньо настає момент, який кожен зустрічає самотньо. Це – момент смерті. Це надзвичайно сильний, жахливий, але по-своєму чарівний момент. Він чекає на кожного, але перейти через нього будь-кому з живих вдається лише раз.
Всім, але не вільним мулярам. Вони проживають цей момент при переході зі ступеня Підмайстра до ступеня Майстра.
Є щось містичне в тому, що кожен Підмайстер повинен попередньо померти перед тим, як стати Майстром. Із цього випливає, що Майстер – це хтось з іншого, потойбічного світу, світу мертвих, звідки жоден із звичайних людей не повертався.
«Скандинави и їх Едди 13 описують резиденцію Смерті в Пеклі, куди вона була відправлена своїм батьком, Локі (Loke) 14 , що там вона володіла великими апартаментами, міцно побудованими та огородженими залізними воротами. ЇЇ зал – Горе; її стіл – Голод; її ніж – Жада; Затримка – її слуга; Слабкість – її веранда; Хвороба та Біль – її ліжко; і її намет, Прокляття та Виття. Але Масонська ідея смерті, так само як і Християнська, не є похмурою, тому що вона репрезентує тільки сон, від якого ми прокидаємося для іншого життя. В стародавніх байках сон та смерть є близнюками. Старий Горгій 15 , коли помирав, казав: «Сон – це про те, як він доставляє мене до свого брата; але смерть є сном язичників, від якого вони ніколи не прокидаються. Популярна віра була знищена, і поети та філософи сприяли народному невігластву, описуючи смерть як тотальне та неперевершене вимирання життя. Так Сенека 16 говорить – і він був занадто мудрий, щоби знати краще – «після смерті нічого не приходить»; поки Вергілій 17 , який, безсумнівно, був ініційований в Елефсінські Містерії 18 , тим не менше називав смерть «залізний сон, вічна ніч»: все ж таки Античні Містерії базувалися на догмі про вічне життя, і їх ініціації були призначені відображати воскресіння. Масонство одержало свою систему символічного навчання від античних релігійних згромаджень, які представляли смерть своїм неофітам як ворота входу для вічного існування. Навчання доктрині безсмертя є великим об’єктом Третього градусу. На цій церемонії ми вивчаємо, що життя тут є часом Праці і що, працюючи на будівництві духовного храму, ми шануємо Великого Архітектора, для якого ми будуємо цей храм. Але ми вчимо також, що, коли життя закінчується, воно закривається тільки для того, щоби відкрити нове і вище життя, де, в другому храмі в чистішій Ложі Масон знайде вічну правду. Смерть, отже, в Масонській філософії є символом повної, досконалої
Едда – літературна пам’ятка Данії, Ісландії, Норвегії, Швеції, основне джерело давньонімецької міфології. Її утворюють два окремих, але пов’язаних між собою твори – «Едда Семунда (або «Старша Едда») та «Едда Сноррі» (або «Молодша Едда»).
Локі – персонаж скандинавської та старонімецької міфології, бог хитрості та обману. Має декілька інших імен, зокрема Хведрунг, Лофт, Лодур.
Горгій (483—375 рр. до н. е.), грецький філософ т. зв. «досократівського» часу.
Йдеться, вирогідно, про Аннея Луція Сенеку Молодшого (4 р. до н. е. – 65 р. н. е.), давньоримського філософа, оратора, поета, державного діяча, сина філософа Луція Аннея Сенеки Старшого (54 р. до н. е. – бл. 39 р. н. е.).
Публій Вергілій Марон (70—19 рр. до н. е.), найвеличнішій поет Стародавнього Риму.
Елефсінські Містерії – щорічні утаємничені обряди ініціації, покликані об’єднати новопосвячених з Богом, надати людині безсмертя та божественну владу в потойбічному світі. Провадилися в м. Елефсін.
