вклонитися царевичу Симеонові Олексійовичу?
Посли в один голос відповіли, що ніякий він не Симеон, не царевич, а самозванець, байстрюк і ошуканець.
– Гм, – здивовано гмикнув козачина. – А чи знаєте ви такого собі Максима Щербака?
– Нє вєдаєм, – сказали посли.
– Як ні? – не повірив козачина.
– А так. Не вєдаєм, і всьо тут.
– Та ж його знає все Запорожжя. Вся Україна по обидва береги Дніпра.
– А ми нє вєдаєм. Вєдь ми, касатік, із Москви, – пояснили Чадуєв і Щоголєв.
– І Москва його знає! – сказав козачина. – Бо він там сидів у тюрмі, поки його викупив із неволі гетьман Демко Многогрішний. Який, правда, потім і сам загримів на заслання з намови бояр. Дивно мені, що ви не знаєте Максима Щербака.
Посли розгублено перезирнулися: може, вони щось забули?
– А пачьом ми єво должни знать? – спитали вони.
– Бо це я! – ткнув у себе пальцем козачина.
Посли розгубилися ще дужче. Тут один із трьох козаків-чорнорясників так чхнув, що погас каганець, підвішений на стіні біля столу послів.
– Бач, правда, – сказав Максим Щербак. – Як правда і те, що на Січ прийшов щирий царевич Симеон Олексійович. А ви, мабуть, глухі, якщо не чули, як уся Москва гомоніла про те, що замість царевича поховали іншого малюка. Глухі чи не дочуваєте? Признавайтеся!
– Да вродє нєт, – відповів Чадуєв.
– То як же це так, що всі чули про поховання не тієї дитини, а ви ні? Я он у тюрмі сидів, то й там усі знали, що замість государевого синочка поховали якусь сиротину. А царевича заховала добра душа, бо його хотіли звести зі світу.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
