style="font-size:15px;"> Після того, як ми зробили ці підрахунки, наші мрії були наче збиті вершки. Ранок був солодким, і хоча я була зовсім гола, вітер, який дув з відкритого вікна в кімнаті Пікі, уже не здавався таким холодним та кусючим. Він був свіжим, наче весняна вода.
Пікі почала вести записи.
Я вкрала робочий телефон та встановила нові лінії.
Ми зібрали всю поношену білизну, яка була в наших квартирах, та поділили її за категоріями.
Першою і останньою фундаментальною проблемою, з якою ми зіткнулися, була так звана «poste restante» або «пошта на вимогу». На той момент це був єдиний варіант, яким ми могли користуватися, оскільки нам зовсім не хотілося, щоб хтось знав наші справжні адреси, не кажучи вже про наші справжні імена.
Дивовижно, але більшість клієнтів була готова відправляти готівку разом з адресами, на які вони очікували отримати товари.
Щодня мені доводилося ходити до пошти, щоб перевірити, чи раптом Сюзанні не надійшло якихось листів.
Ми отримали лише два листи. Сума у двох конвертах разом складала 800 марок, що вже була неабияка сума. Однак це було лише два листи. А потенційних клієнтів, які здійснили замовлення та погодилися попередньо надіслати нам гроші, було в рази більше.
Настрій шампанського швидко згасав.
Я сказала Пікі, що більше не піду до пошти взнавати про пересилки на ім’я Сюзанна Лоретка. Я вже повторювала це питання щодня протягом двох тижнів, майже завжди даремно, і я не збиралася більше бавити робітників пошти.
– Ну тоді вигадай кращу ідею. Немає значення, що саме, головне, щоб наші імена або адреси ніде не світилися. Будь-що!
Я так і зробила. Я зателефонувала своєму другові Петрушці й не прогадала. Ми домовилися, що орендуватимемо його банківський рахунок. Оскільки Петрушка був чоловіком, жоден із клієнтів не наважиться з’явитися біля його дверей або надіслати йому любовні листи, або запросити на побачення. Петрушка був геєм і тому не мав дівчини, якій йому довелося б пояснювати все, якщо б одна зі згадуваних ситуацій сталася. Якщо хтось би і з’явився під дверима або почав стежити за ним, він би просто побачив двох молодих хлопців. Хоча ми й були друзями, я не ходила до Петрушки надто часто, щоб хтось міг подумати, що я живу з ним. Рахунок Петрушки був ідеальним для наших намірів. Петрушка мав роботу, що також означало, що він не був зобов’язаний показувати свій банківський рахунок будь-якій соціальній службі. На додаток Петрушка працював у подібній індустрії, саме тому наша справа його навіть не здивувала.
Отже, Пікі отримала нові військові черевики, які коштували понад тисячу марок.
А я свою першу тисячу марок використала здебільшого на прикраси.
Тепер ми нарешті могли піти на вечірку на Кайсан’ємі! І тепер нам не доводилося брати зі собою кишенькову фляжку. І тепер ми можемо повертатися додому тоді, коли нам заманеться, оскільки вже в стані заплатити за вхід до другої ночі. Знову мої очі заблищали бульбашками шампанського, а Пікі знову сміялася як і тоді, коли ми вперше зустрілися, і купила цілий кошик троянд
