маємо звернутися до наукової біології. А вчинивши так, ми будемо здивовані тим, наскільки розходяться біологи у питанні про природну смерть – настільки, що поняття смерті у них взагалі залишається вкрай невизначеним. Факт більш-менш сталої середньої тривалості життя, принаймні у вищих тварин, свідчить, звісно, на користь внутрішніх причин смерті, але та обставина, що окремі великі тварини та великі дерева досягають дуже поважного і досі чітко не встановленого віку, знову робить цей доказ сумнівним. Згідно з концепцією В. Фліса, усі прояви життя організмів – зокрема, й смерть – пов’язані з конкретними термінами, серед яких виділяється залежність живих істот, чоловічої та жіночої статі, від сонячного року. Проте спостереження, головним чином за рослинами, що вказують, наскільки легко і в яких межах зовнішні впливи можуть змінювати прояви життя у часовому аспекті, тобто пришвидшувати або затримувати їх, суперечать чітким формулам Фліса і змушують принаймні сповнитися сумнівів щодо переважання висунутих ним законів.
Найбільший інтерес викликає дослідження тривалості життя і смерті організмів у роботах А. Вайсмана[24]. Саме з цього дослідження походить ідея поділу живої субстанції на смертну і безсмертну частини; смертна – це тіло у вузькому сенсі, сома, підвладна природній смерті; зародкові ж клітини потенційно безсмертні, оскільки вони можуть за певних сприятливих обставин розвинутися у нову особину або, інакше кажучи, оточити себе новою сомою.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
