ввійшла до комірчини, щоб обдивитися мідного чоловіка з усіх боків, і раптом побачила картку, що висіла в нього між лопатками на мідному гачку. Вона зняла ту картку з гачка, вернулася на стежку, де було видніше, й сіла на кам’яну брилу прочитати, що там написано.
– Ну, що там? – зацікавлено спитала Курка.
Дороті прочитала картку вголос, вимовляючи довгі слова не без натуги. І ось що вона вичитала:
Механічна людина патентованої подвійної дії, з надшвидкою реакцією, здатна думати й бездоганно говорити.
Споряджена нашим спеціальним годинниковим механізмом.
Думає, говорить, діє, робить усе, тільки нежива.
Виготовляється виключно на наших заводах у Евні, країна Ев.
Будь-які пошкодження переслідуються законом».
– Ото диво! – сказала Руда Курка. – І ти гадаєш, що все це правда, люба моя?
– Не знаю, – відказала Дороті; вона ще не дочитала. – Слухай далі, Біліно.
Для думання: накрутіть годинниковий механізм крізь отвір під лівою пахвою (позначено «№ 1»).
Для говоріння: накрутіть годинниковий механізм крізь отвір під правою пахвою (позначено «№ 2»).
Для ходіння й дій: накрутіть годинниковий механізм крізь отвір посеред спини (позначено «№ 3»).
Примітка: гарантія бездоганної роботи протягом тисячі років».
– Ну, чудово! – вигукнула Руда Курка в подиві. – Якщо мідний чоловік уміє робити хоч половину цього, то він таки дивовижна машина. Але я гадаю, це все шахрайство, як усі патентовані вироби.
– Можна накрутити його, – запропонувала Дороті, – та й побачимо.
– А де ж ключ від механізму? – спитала Біліна.
– Висить на гачку, де була картка.
– Ну, тоді випробуємо його, – запропонувала Курка, – та й побачимо, що він уміє. Гарантія, кажеш, на тисячу років? Але ж ми не знаємо, скільки років він простояв у цій скелі.
Дороті вже зняла ключ із гачка.
– Що накрутити спочатку? – спитала вона, знову прочитавши вказівки на картці.
– Та, мабуть, номер один, – порадила Курка. – Тоді він почне думати, адже так?
– Атож, – погодилась Дороті й накрутила механізм номер один, що під його лівою пахвою.
– Щось нічого не видно, – критично зауважила Курка.
– Певне що ні: він же тільки думає, – сказала Дороті.
– Цікаво, про що ж він думає.
– Зараз накручу його мову, тоді він, може, розповість нам, – сказала дівчинка і накрутила механізм номер два.
Механічний Чоловік, ворухнувши тільки губами, промовив:
– Доб-ро-го ран-ку, дів-чин-ко. Доб-ро-го ранку, па-ні Кур-ко.
Голос
