поругані. Вилізали нам назустріч наші люде. Вилізали ті, кого німці не встигли чи не змогли забрати з собою. Люде не радувалися своєму звільненню, їм нічим було радуватися. Не було сили. Вони дивилися на нас бліді, змучені, і на людському чолі лежало тавро чогось такого, що не можна висловити ніякими словами – тавро ганьби, знущань, морального розкладу. Це були бідні, зґвалтовані й опоганені, спустілі людські душі. Такими вони вже і вмруть. Горе, горе, чому ти так полюбило народ мій многостраждальний? Чого влізло ти в нашу історію, як гадина в серце, і не вигнать тебе, не заклясти?
15/ІП [19]42
Ворошиловград, вагон
Самогубства німців. Повторити декілька разів.
Німці в хаті чи у клуні стріляють з гармати. Вривається танк і нищить все, що було в клуні.
Скарга німецького офіцера-інваліда на відсутність пошани до нього з боку німецької молоді.
– А за що шанувати скотину і бандита? (Фейлетон Заславського).
Оповідання Косарика про бабусю, що в неї був шпиталь.
– Я щоранку оце заходжу в клуню, перевертаю мертвих, дивлюся, чи немає, мо', знайомого.
– Не страшно?
– Ні. То колись було мертвих страшно. Тепер мертві люде не страшні. Тепер живі страшні. Якась і війна не та, що раніше… Раніше царі билися за землю, а зараз б'ються не за землю, а за класовість. Тому й такі жорстокі.
Показати, крім жратви, ще й різні способи німих розмов:
1) Німець кудкудакає куркою і грає курку.
Баба: – Не знаю, що це таке. – Баба глузує.
2) Німець хоче сала. Він зображує свиню. Довго, на всі лади. Баба прикидається, що не знає. Тоді він починає її бити і знов хрюкає.
3) Третій хоче меду – гуде бджолою.
Ці сцени було б дуже добре розіграти з Оленою Нечитайловою.
Від удару на близькій дистанції т. Кольчака німецький танк підлетів угору і репнув, як шкаралупа.
Німці зґвалтували всіх дівчат. Дівчатка, літ по 15—16, бліді, замучені, плачуть тихенько.
Написати і не забути чи ввести в сценарій характерного, твердого і замкненого, як горіх, чотирнадцятилітнього хлопця – сина партизана, що був блискучим розвідником і знищив багато ворогів. Він не любить оповідати, а батько вважає його придуркуватим. Щось у манерах схоже на малого Мишка Запорожця (опов. Косарика).
Вилізали діти з погребів і землянок, бліді і жовті, вони зразу ж сліпли, дивлячись на сніги. Вони довгі часи не бачили світу.
Німецькі офіцери – скоти і мерзотники як на підбір. Вони огидніші од своїх хамів-солдатів. Вони крали, били, грабували і ґвалтували. Перед ними тремтіло наше населення і німецькі солдати – теж.
На мене находить такий восторг, така сила, що коли б я могла, я зробилась би невидимою птицею, я полетіла б на фронт і клювала б ворогу очі, рвала б його кігтями, била б його крилами, лякала б його страшним своїм криком.
Як гнали корів на схід. Як умирали дорогоцінні
