та все моє життя – це гра, – сказав Джек, вказуючи на головорізів біля столу із закусками. – Бачиш цих хлопців?
– Звичайно, бачу. І що?
– Максе, у нас у Відділі такі збіговиська прийнято називати «злочинними угрупованнями». Перкінс – кримінальник-рецидивіст, який трахає собак. Ейб Тайтелбаум звільнений умовно-достроково. Той високий, вусатий мужик – Лі Вакс, на ньому щонайменше з десяток мокрух для Мікі Коена. Красунчик-макаронник – це Джонні Стомпанато. Гадаю, йому ще й тридцятки немає, але список його геройств ти втомишся читати. Розумієш, поліція Лос-Анджелеса наділила мене владою та обов’язком гвинтити цих покидьків, якщо вони тільки підозріло чхнуть. А я не виконую свого боргу і цього не роблю. Тому що я граю за правилами.
– То так і продовжуй, – відповів Пелтц, помахуючи сигарою. – Але, може, не треба вдавати із себе аж настільки крутого хлопця. Ого, нічого собі – поглянь-но тільки, як Міллер Стентон взявся до твоєї подружки. Господи, та ж вона зовсім малолітка.
Джек згадав чутки, що якось Макса зловили зі школяркою.
– Для тебе вона вже старувата.
– Ха! Йди вже, кобелю! Твоя дівуля вже шукає тебе!
Карен розглядала плакат на стіні: Бретт Чейз у ролі лейтенанта Венса Вінсента. Коли підійшов Джек, дівчина просто променилася щастям.
– Боже мій, та це просто неймовірно! Розкажи мені, хто тут хто!
Музика гриміла на повну – Кулі взяв найвищу ноту, яку міг, Собачник Перкінс лупив по барабанах. Джек у танці потягнув Карен у дальній кут, забитий дуговими лампами. Чудове місце – тут і і тихо, і видно всіх гостей як на долоні.
Джек називає присутніх, по черзі вказуючи на кожного:
– Бретта Чейза ти знаєш. Він гей, тому не танцює. Старий із сигарою – Макс Пелтц. Продюсер фільму та режисер майже всіх серій. З Міллером ти вже знайома. Двоє хлопців без піджаків – Оґі Люґер та Генк Крафт, помічники. Дівчина із планшетом – Пенні Фулвейдер, вона не може припинити працювати навіть на хвилинку, вона – помічниця режисера. Знаєш, хто забезпечує серіалові такі реалістичні декорації? Ось той білявчик біля сцени – Девід Мертенс, художник-постановник. У нього завжди такий вигляд, ніби трохи заклав за комір, але це не так – просто в нього рідкісна форма епілепсії, і він живе на таблетках. Я чув, він потрапив у автокатастрофу і вдарився головою. У нього на шиї страшенні шрами, так що цілком може бути. Поруч із ним – Філ Шенкель, помічник режисера, а поруч із Філом – Джеррі Марсалас, медбрат, що доглядає за Мертенсом. Террі Ріґерт, який грає капітана Джефріса, танцює із високою рудою дівчиною. Біля кулера тусуються Біллі Дітерлінґ, Чак Максвелл та Дік Гарвелл зі знімальної команди, а решта – просто гості.
Карен подивилася йому просто в очі.
– Це – твій світ, і ти його любиш. Усі ці люди для тебе щось значать.
– Так, я їх люблю, а Міллер – мій добрий друг.
– Джеку, ти мене не надуриш.
– Карен, ми в Голлівуді, а Голлівуд на 90 відсотків утворений із ілюзій.
– Не треба, Джеку. Сьогодні я хочу бути легковажною,
