style="font-size:15px;"> – До чого звикнуть?
– З тим… що ми разом.
– Поки що все розвивається занадто повільно, як для «разом».
– Це частково моя провина. Розумієш, ти розповідаєш такі дивовижні історії про свою роботу, а потім раптом замовкаєш. І мене потім мучить питання: у чому справа? Є щось таке, про що ти не можеш розповісти? У мене тоді виникає враження, що я занадто молода для тебе, і я засмучуюся?
Джек відчинив дверцята.
– Якщо все знатимеш про мене – швидко постарієш. Може, ти мені своїх історій порозповідаєш? Бо від моїх мене уже просто нудить.
– Домовилися. Сьогодні після вечірки я розповідаю?
– Домовилися. До речі, що скажеш про свою сестру та Елліса Лоу?
– Вона за нього вийде, – не змигнувши оком відповіла Карен. – Батьки змиряться із тим, що він єврей, бо чоловік він із амбіцією, до того ж республіканець. Він терпітиме вибрики Джоан на людях, а потай від чужих очей лупитиме безжально. Бідні їхні діти!
Джек засміявся.
– Ходімо танцювати! І не витріщайся мені на зірок, бо вважатимуть за селючку.
Вони увійшли усередину під ручку. Очі в Карен просто полізли з орбіт, і Джек зрозумів, що зараз у нього на руках усі козирі.
На сцені якраз стояв Спейд Кулі зі своїми хлопцями. Сам Спейд – біля мікрофона, поруч сидів за ударними Берт Артур Перкінс на прізвисько «Собачник». Прізвисько своє він дістав за те, що відмотав два роки на виправних роботах за протиприродний статевий акт із собакою. Спейд курив опіум, Собачник волів героїн – для «Цілком таємно» це був просто подарунок. Макс Пелтц щось завзято розповідав знімальній групі. Поруч із ним Бретт Чейз теревенив із Біллі Дітерлінґом, головним оператором серіалу. Біллі не спускав очей зі свого коханця Тіммі Волберна, який грав Мучі Мауса у дитячій програмі «Година фантазій». Біля дальньої стіни стояли заставлені пляшками з алкоголем та тарілками із закускою столи. Там же Джек помітив Кікі Тайтелбаума – мабуть, організовуючи вечірку, Пелтц скористався послугами його ресторану. Поруч із Тайтелбаумом стовбичив Джонні Стомпанато і ще кілька хлопців із колишньої банди Мікі Коена. У залі зібралися усі, хто бодай якоюсь мірою був пов’язаний із «Жетоном честі» – актори, костюмери, асистенти, невеликий студійний персонал і просто завсідники богемних тусовок. Публіка їла, випивала й танцювала.
Джек виволік Карен на середину залу: крутив її під ритмічні попурі та міцно притискав до себе, коли Спейд виконував повільні балади. Карен у танці заплющувала очі; Джек же тримав їїх розплющеними, дедалі глибше занурюючись у мелодію. Раптом він відчув чиюсь долоню в себе на плечі.
Це був Міллер Стентон. Карен розплющила очі й розахалася: чи могла вона уявити, що з нею хотіла потанцювати телезірка?
Джек вклонився.
– Карен Морроу, Міллер Стентон, – познайомив їх Джек.
– Привіт! – захоплено заволала Карен, перекрикуючи музику. – Я бачила всі старі фільми Реймонда Дітерлінґа з вами – це було щось неймовірне!
Міллер
