адресами або зв’язками, телефонуйте туди. Знайдете підозрюваних – також тягніть їх туди. Ми підготуємо кілька кімнат для допитів і з головним слідчим також визначимося. Зараз лейтенант Сміт роздасть вам завдання, а потім ще кілька слів скаже начальник Паркер. Питання?
– Сер, хто буде вести розслідування? – закричав хтось.
– Сержант Ед Екслі, відділок «Голлівуд», – відповів Ґрін.
Почулися обурені вигуки та незадоволений свист. До мікрофона вийшов Паркер.
– Досить балачок. Джентльмени, ідіть і впіймайте їх. За необхідності – застосовуйте силу.
Бад посміхнувся. Усе зрозуміло: негрів можна мочити безкарно.
Розділ 18
Список Джека:
Джордж Єлбертон, чоловік, чорний, Саут-Біч, № 9781; Леонард Тімоті Бідвелл, чоловік, чорний, Саут-Дюкенс № 10062; Дейл Вільям Прітчфорд, чоловік, чорний, Саут-Норманді № 8211.
Тимчасовим напарником Джека став сержант Кел Дентон, колишній наглядач у в’язниці штату Техас.
До негритянських районів вони попрямували машиною Дентона, по радіо вже крутили якийсь джазець про «Бійню у “Нічній сові”». Дентон не замовкав – усе триндів про цього Леонарда Бідвелла, який, виявляється, виступав у другій напівсередній вазі, і Дентон бачив, як він всі десять раундів протримався проти Кіда Ґелівана, а це вам не іграшки! Джек не міг припинити думати про втрачену нагоду повернутися до Відділу боротьби з наркотиками: Боббі Індж та Крістін Берджерон накивали п’ятами, в інших хлопців із команди теж ніяких зачіпок не з’явилося. Фото оргій – вони були по-своєму прекрасні. Але йому зіпсували все розслідування якісь вилупки, які грохнули шістьох осіб заради пари сотень баксів. Він досі відчував на язику смак скотчу, а в голові відлунювали слова Сіда Гадженса: «Секрети є в усіх…»
Спершу вони вийшли на своїх нишпорок – і на Дентонових, і на його власних. Стійки для чищення взуття і більярдні, перукарні, церкви – усюди є свої люди, яким можна сунути в долоню банкноту і яких можна залякати або просто поговорити.
Вони промоталися негритянським кварталом чотири години, але ніякої конкретики так і не отримали: якісь пацани на фіолетовому «меркурії» їздили, квасили дешеве бухло, потроху розбишачили, але імен ніхто так і не назвав. Отже, довелося повертатися до списку.
Саут-Біч № 9781 – хижка, вкрита рубероїдом, перед будинком стояв фіолетовий «меркурій». Без коліс, іржавий міст втонув у траві. Дентон припаркувався.
– Може, вони так собі хочуть алібі забезпечити? Роззули автівку після нальоту на «Нічну сову», аби ми подумали, що вони нікуди нею не могли поїхати.
Джек похитав головою.
– Дивись, трава обплела гальмівні накладки. Ні, ця колимага минулої ночі до Голлівуду точно не їздила.
– Думаєш?
– Зуб даю.
– Ти впевнений?
– Упевнений.
