style="font-size:15px;"> Потроху він почав отямлюватися: заспокоювалося серце, ноги ставали твердішими. Джек зняв кобуру, обернув її паперовим рушником та повернувся до машини. Побачивши таксофон, він автоматично набрав вивчений напам’ять номер.
Трубку підняв Сід Гадженс.
– «Цілком таємно», цілком конфіденційно.
– Сіде, це Вінсеннс.
– Джекі, ти знову у Відділі наркотиків? Щось маєш?
– Ні, я маю для тебе дещо з Відділу моралі.
– Щось смачненьке? Якась зірка вляпалася?
– Не знаю, наскільки смачненьке, але ти в нас ще той кухар – із чого завгодно зліпиш десерт.
– А що це ти такий захеканий? Біг кудись?
Джек закашлявся, видуваючи ротом мильні бульбашки.
– Сіде, я зараз розслідую справу про порнографію. Непристойні фото. Сцени злягання, але люди на світлинах не схожі на якихось наркотів чи ханиг, вони вбрані у дорогі театральні костюми. Це дуже якісна, професійна робота. Я подумав, може, ти що-небудь про це знаєш?
– Ні. Нічого такого не чув.
Занадто швидко відповів, навіть на мить не замислився.
– А про хлопця-повію Боббі Інджа нічого не чув? Або жінку на ім’я Крістін Берджерон? Працює офіціанткою, можливо, підробляє повією.
– Уперше чую, Джекі.
– Лайно. Сіде, а як взагалі стосовно незалежних торгівців порнухою? Про це ти щось знаєш?
– Джеку, я лише знаю, що то все – дуже секретна штука, ото і все. Із секретами така річ, приятелю – секрети є в усіх. І в тебе також, Джеку. Поговоримо пізніше. Зателефонуй, як будеш на роботі.
І поклав слухавку.
СЕКРЕТИ Є В УСІХ – І У ТЕБЕ ТАКОЖ, ДЖЕКУ.
Сід був сам на себе не схожий, а його останні слова звучали як попередження.
НЕВЖЕ ВІН ЩОСЬ ЗНАЄ?
Стурбований Джек понісся до «Стен Драйв», відчинивши всі вікна в машині, аби вивітрився запах мила. Крістін Берджерон ніде не було видно. Він поїхав назад на Шарлевіль, № 9849. Постукав у двері – марно. Побачивши між дверима та косяком широку шпарину, Джек навалився плечем, і вони піддалися.
На підлозі вітальні лежав розкиданий одяг. Фотографії в рамках зникли.
Переляканий, він увійшов до спальні – на жаль, пістолет він примудрився забути в машині.
Порожні полиці та шухляди, голе ліжко. Джек побіг до ванної кімнати.
У душовій кабінці – розсипані тампони та тюбик зубної пасти. У раковині – скалки розбитих скляних поличок.
Словом, видно, що збиралися не більше п’ятнадцяти хвилин.
Джек полетів назад у Західний Голлівуд. Двері квартири Боббі піддалися іще легше; Джек увійшов, тримаючи напоготові пістолет.
І цей встиг утекти, хоча збирався він набагато охайніше.
Чиста вітальня, у ванній – повний порядок, прочинена шафа довірливо запрошувала порожніми полицями. У холодильнику – банка сардин. Відро
