фотожурнали, джентльмени. Останнім часом нерідко їх знаходять на місцях скоєння злочину, особливо якщо йдеться про справи, пов’язані із наркотиками, букмекерством та проституцією. Зазвичай такі штуки виробляють у Мексиці, тому це перебуває поза нашою юрисдикцією. Але в той же час порнографія зазвичай – це добре організований бізнес, тому що на виробництво матеріалу потрібні великі бабки, а на його розповсюдження – ще й великі зв’язки. Але Джек Драґна – депортований, Мікі Коен – у в’язниці, та й узагалі, він занадто пуританин для таких речей, а Мо Яґєлці і без того є чим опікуватися. Брудні картинки не у стилі й Джека Вейла – той лише трусить букмекерів і потім просаджує всі гроші у казино в Лас-Веґасі. До того ж не схоже, аби все це друкувалося тут – занадто висока якість, як для типографій Лос-Анджелесу. Хлопці з дільниці на Ньютон-стрит перевірили – у місцевих друкарень просто немає технічної можливості друкувати такі журнали. Однак декорації знімків вказують на те, що робили їх десь у Лос-Анджелесі: у вікнах іноді видно пейзажі, які нагадують Голлівуд-Гіллс, та й узагалі – меблювання на фото притаманне типовим дешевим лос-анджелеським помешканням Отже, наше завдання: знайти джерело цього бруду й заарештувати всіх, хто це виробляє, позує для цього та розповсюджує, та й меблювання типове для дешевих лос-анджелеських квартирок.
Джек застогнав. Господи, мисливці на порноділків у 1953-му. Але іншим, здавалося, кортіло погортати картинки або, може, навіть і показати дружинам.
Міллард ковтнув таблетку від серця:
– Хлопці з Ньютон-стрит опитали всіх, хто міг бути пов’язаний із цим, і всі вони заперечують, що мають таке. У типографіях ніхто не знає, де могли виготовити журнали. Журнали показали працівникам Бюро та нашим загонам у відділках по всьому місту, але моделей ніхто не впізнав. Так що, джентльмени, вся надія на вас.
Гендерсон і Кіфка підняли руки; у Стейтіса хіба аж слина потекла. Міллард роздав журнали.
– Вінсеннсе, невже б ти хотів зараз бути десь в іншому місці?
– Так, капітане. У Відділі боротьби з наркотиками.
– Серйозно? А ще?
– Ну, хіба що у другому загоні – вони з повіями працюють.
– Розкрий велику справу, сержанте, і мотай звідси. Я охоче тебе позбудуся.
Приміщенням пронеслися охи, ахи, смішки та улюлюкання; троє чоловіків заперечно похитали головами, вочевидь, не впізнавши нікого. Журнали передали Джекові,
Сім примірників, високоясний глянцевий папір, прості чорні обкладинки. По шістнадцять сторінок із фотографіями у кожному журналі: кольорові та чорно-білі. Два номери розірвані навпіл; фотографії були дуже відверті: чоловіки з жінками, чоловіки з чоловіками, жінки з жінками. Проникнення великим планом: натурали, гомики, лесбійки із ділдо. А за вікнами – голлівудський пейзаж; знімки злягань у дешевих квартирах: щось на кшталт ліпнини на стелі, стандартний набір чи не всіх лос-анджелеських кімнат-кавалерок. Для порнографічних фото обстановка
