як порив вітру розчахнув двері, і думки в моїй голові знову прокинулись. І тоді я подумав, що зіпсував іще один шанс. Я відкрив очі та побачив, що знаходжусь у своїй кімнаті. Усе на моєму письмовому столі лежало так само, як я й залишив перед від’їздом. Двері були відчинені; надворі дув сильний вітер. У голові промайнула думка, що треба перевірити водонагрівач. Наступної миті я почув, як у розсувне вікно, яке я поставив сам і яке нещільно прилягало до віконної рами, хтось або щось сильно тарабанить. Стукіт був такий несамовитий, наче хтось дуже хотів увійти. Від переляку мене всього пересмикнуло. Я підвівся зі стільця. І відчув, як мене щось тягне. І я закричав.
Дон Хуан тряс мене за плечі. Я із хвилюванням у голосі виклав йому все про своє видіння. Воно було таким виразним, що мене всього трусило. Я був упевнений, що оце щойно знаходився за своїм письмовим столом – у своєму справжньому фізичному тілі.
Дон Хуан із недовірою похитав головою та сказав, що я просто геній у обманюванні самого себе. Здавалося, його не вразило те, що я зробив. Він категорично це відкинув і наказав мені починати знову.
А потім я знову почув той таємничий звук. Він прийшов до мене, як і припускав дон Хуан, у вигляді дощу із золотистих порошинок. Правда, я не сказав би, що то були якісь пласкуваті порошинки чи, точніше, лусочки із крилець метелика, як описував їх дон Хуан; скоріше то були сферичні бульбашки. І вони повільно пливли в повітрі в мій бік. Одна з бульбашок вибухнула та явила мені одну сцену. Це мало такий вигляд, ніби вона зависла в мене перед очима та розкрилася, показавши мені дивний об’єкт. Він був схожий на гриб. Я бачив усе чітко, і те, що я в цю мить переживав, не було ніяким сном. Деякий час той грибоподібний об’єкт залишався незмінним у моєму полі «видіння», а потім, бахнувши, лопнув, залишивши по собі бездонну темряву, – наче світло, яке його освітлювало, хтось раптом вимкнув. Я відчув здригання, вельми неспокійну тряску, а потім раптом усвідомив, що мене хтось трясе. Усі мої відчуття враз увімкнулись. Дон Хуан енергійно мене тряс, а я на нього дивився. Напевне, я щойно відкрив очі. Він бризнув мені в обличчя водою. Прохолода води виявилася дуже приємною. Після хвилинної паузи він захотів дізнатися, що сталося.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
