те, свідком чого я став у чапаралю. Я розсудив так, що дон Хуан від мене щось таки приховує і що він знає напевне, що там відбулося насправді.
Я був поглинутий роздумами про це, як раптом хід моїх думок перервало те ж саме дивне постукування. Дон Хуан усміхнувся, а слідом почувся його придушений сміх.
– Тобі подобається смирення жебрака, – тихо промовив він. – Ти схиляєш голову перед здоровим глуздом.
– Мені постійно здається, що мене дурять, – відказав я. – Це суть моєї проблеми.
– Твоя правда. Тебе дурять, – сказав він різко, але із чарівною усмішкою. – Це не твоя проблема. Істинна суть справи полягає в тому, що тобі здається, наче я свідомо тобі брешу. Я вгадав?
– Так. Є в мені щось таке, що не дозволяє мені повірити, що те, що відбувається, є справжнім.
– І знову твоя правда. Ніщо з того, що відбувається, не є справжнім.
– Що ви маєте на увазі, доне Хуане?
– Речі стають справжніми тільки після того, як людина навчається погоджуватися з їхньою справжністю. Те, що, наприклад, відбулося цього вечора, ймовірно не зможе бути справжнім для тебе, тому що ніхто з тобою в цьому не зможе погодитись.
– Ви маєте на увазі, що ви не бачили, що сталося?
– Авжеж, бачив. Але я не рахуюсь. Я ж той, хто тобі бреше, пам’ятаєш?
Дон Хуан засміявся, і це тривало, аж поки він не став душитися кашлем. Його сміх був приятельський, хоча дон Хуан і підняв мене на глум.
– Не звертай уваги на всю цю мою тарабарщину, – сказав він підбадьорливо. – Я просто намагаюся зменшити твою напруженість; а я знаю, що ти почуваєшся як удома тільки тоді, коли спантеличений.
Вираз його обличчя був підкреслено комічний, і ми обидва розсміялися. І я сказав йому, що те, що він тільки що наговорив, налякало мене більше, ніж будь-коли.
– Ти боїшся мене? – запитав він.
– Не так вас, як того, що ви мені репрезентуєте.
– Я репрезентую тобі свободу воїна. Ти боїшся цього?
– Ні. Але я боюся того благоговіння, яке викликає ваше Знання. Я не відчуваю в ньому ні заспокоєння для душі, ні пристановища від бурі.
– Ти знову плутаєш поняття. Заспокоєння, пристановище, страх – усе це примхи настрою, які ти засвоїв, навіть не ставлячи під сумнів їхньої цінності для себе. Як видно, чорні маги вже схилили тебе на свій бік.
– Які ще чорні маги, доне Хуане?
– Чорні маги – це люди навколо нас. А оскільки ти з ними, то ти теж чорний маг. Подумай-но лишень, чи зможеш ти відхилитися від тієї стежки, яку вони для тебе вже проклали? Ні. Твої думки і твої вчинки завжди підпорядковані їхнім поняттям про світ. А це рабство. Я ж, зі свого боку, приніс тобі свободу. Ця свобода дорога, але й ціна за неї не є недоступною. Отже, бійся своїх поневолювачів, своїх учителів. Не марнуй свого часу та Сили на те, щоб боятися мене.
Я знав, що він був правий, і все ж, незважаючи
