суті знімали всі заборони радянської доби, які обмежували право батьків на вибір імені їхньої дитини.
Демократизація іменника українців уможливила допуск до офіційного вжитку цілої низки колоритних українських іменних варіантів, які в радянські часи кваліфікувалися регіональними, застарілими чи емоційно маркованими, а тому тогочасні інструкції забороняли ними офіційно називати дітей.
Однак демократизація українського іменника не лише уможливила реабілітацію численних колоритних українських іменних варіантів на зразок Грицько, Лесь, Панько, Тодось, Юрко та зняла будь-які перешкоди для вживання їх в офіційно-діловому стилі, а й відкрила шлюзи перед хвилею чужомовних, неадаптованих імен, які не мають ніяких традицій вживаня серед українців. Сучасний список імен українців «збагатили» Аурелій, Бартоломео, Віллі, Жорж, Патрік, Пауль, Ральф, Тімоті, Антуанетта, Вівіана, Бріджит, Дагмар, Данієла, Джанет, Джессіка, Долорес, Жаклін, Міхаела, Ніколь, Руф, Хелен, Хенріке, Хіларі, Юдит тощо. Популярність таких ультрамодних імен серед українців стрімко зростає і в окремих регіонах складає 10—12% серед імен, якими називають немовлят.[13]
На нашу думку, популяризації чужомовних імен сприяють щонайменше два чинники. З одного боку, у міщанському середовищі, вихованому сучасною масовою культурою, утвердився погляд на ім’я як модний аксесуар, незвична екстравагантність чи уявна соціальна респектабельність якого має бути очевидною. Тому чим більш незвичним, чим більше «чужомовним» є ім’я, а ще коли воно асоціюється з якоюсь відомою особою, як правило, із сфери шоу-бізнесу, то саме таке ім’я в очах міщанина є респектабельним. Цей погляд активно підтримують численні лубочні видання на зразок «Таємниця вашого імені» Ю. А. Ісхат (Донецьк, 2006), реєстр якого приблизно на 90% і складають саме такі неадаптовані чужомовні імена. Однак, окрім суб’єктивних міщанських смаків, поширенню чужомовних імен сприяють і об’єктивні чинники. Демократизація України забезпечила утвердження тісних міжнародних контактів українців, економічних та гуманітарних, серйозним соціальним чинником стала масова трудова імміграція у країни Заходу, Україна стала невід’ємною частиною світового, глобального культурно-економічного простору, звідки до нас завозять не лише товари, валюту, а й гуманітарні цінності, зокрема імена.
На відміну від імпортних товарів, чужомовні імена потрапляють в Україну, не проходячи ніякої експертизи: не епідеміологічної чи фіто-санітарної, зрозуміло, а лінгвістичної чи культурологічної. Завдяки ліберальному чинному українському законодавству протягом минулих 15—20 років офіційний список імен українців поповнився чужомовними іменами на зразок Антуанетта, Арабелла, Бабетта, Беатрікс, Беатріс, Берініке, Бріджит, Біргіт, Беккі, Ванесса, Габрієль, Габі, Джанні, Ізебілль, Інесс, Ірене, Кейт, Кейтлін, Консуелла, Кунігунде, Лале, Ларісса, Лунетта, Маура, Маурицій, Мелітта, Міллі, Мінетте, Марселла, Метью,
