половин ХХ століття. Однак, незважаючи на важливість реєстру «Хресних імен людей», в умовах бездержавності ця праця Б. Грінченка мала лише довідково-інформаційний характер та, що найприкріше, не була доступною широким верствам українців.
У радянський період на розвиток українського національного іменника негативно вплинули такі два чинники, як його ідеологізація та русифікація. До використання власних імен людей з ідеологічною метою, тобто для пропаганди певних світоглядних ідей, вдалися більшовики зразу після Жовтневої революції. Правильно оцінюючи важливість імені людини у системі її духовних цінностей, більшовики з властивою їм гарячковістю та безкомпромісністю взялися за перебудову іменників народів СРСР, у тому числі й українського. Оголосивши церкву та все, що з нею пов'язано, пережитком минулого, виявами мракобісся і т. п., більшовики поставили перед собою завдання створити новий, пролетарський іменник, комуністичний на змістом.
Ідеологізація більшовицької іменотворчості на теренах України мала такі три характерні ознаки: 1) нігілізм, тобто невіглаське ігнорування або навіть визнання шкідливою величезної духовної спадщини, пов'язаної з вибором, мотивами надання та вживанням численних християнських імен; 2) войовничий інтернаціоналізм – прагнення витворити наднаціональний іменник через невизнання та заперечення його національного характеру; 3) культотворення – використання імен для поширення культу партійних вождів. Так, намагаючись відкинути реєстр традиційних українських імен, головним чином християнських за походженням, ідеологи більшовизму заохочували замість них називати дітей новими, пролетарськими, іменами. Такі нові, пролетарські, імена найактивніше витворювали у середовищі низькокваліфікованих, малоосвічених, навіть злюмпенізованих робітників на базі апелятивів, як правило, чужомовних за походженням, котрі в той час нерідко можна було почути на численних мітингах та якими рясніли більшовицькі агітки. Так постали нові пролетарські імена на зразок Авангард, Барикада, Вагон, Герб, Геній, Герой, Граніт, Евакуац, Енергія, Електрифікація, Електростанція, Ера, Індустріалізація, Ідея, Іскра, Колективізація, Коментарія, Мир, Муза, Олімпіада, Свобода, Трактор та багато ін. Усього, на думку мовознавців, таких ідеологічно вмотивованих імен було близько 10 тисяч (!), однак у більшості випадків їх вживання не стало масовим. Прикметно, що первісне значення пролетарських імен-неологізмів далеко не завжди усвідомлювали й самі йменотворці.
Більшовицькі принципи інтернаціоналізму та марення світовою революцією створили сприятливі умови для масового, неконтрольованого запозичення численних чужомовних імен, прізвищ, прізвиськ і навіть теонімів, які в середовищі ідеологічно свідомих громадян Країни Рад стають новими пролетарськими іменами. Наприклад: Альфред, Геракл, Едмунд, Еразм, Марат, Радій, Рейнгольд, Роберт, Спартак, Тимур, Фрідріх, Леонард, Аврора, Аеліта, Альбертина, Альвіна, Альфреда, Анджела,
