Хто в потребі якій переходить, а хто просто так, із цікавості: подивитися, як люди їдять, послухати, що люди говорять. Підійде до гурту, постоїть, подивиться, послухає – і йде до другого. І нікому це не дивно, ніхто на це не звертає уваги: стоїть чоловік – ну і нехай собі стоїть.
І від усього цього натовпу, мов від гігантського рою бджіл, ішло глухе, одноманітне гудіння. Сотні різних голосів, сотні різних тембрів змішувалися в одну гущу, тратили кольори, ставали гомоном людської товпи. Так вона, товпа, гуде в спокої. В неспокої, мабуть, інакше.
Кралевич став і прислухався. Він ніколи не чув шуму моря – і оце йому здалося, ніби море отак-о повинно гудіти: одноманітно, в якомусь певному середньому тоні. Це в спокої. При бурі, мабуть, інакше.
Лише від найближчих куп гуцулів доходили часом якісь окремі слова. От одна ґаздинька, повненька, кругленька, кричить:
– Будьте-ко тут, бо я йду других шукати!
Це гостей. Бо ті ґазди, що сидять у верхах, май, не завжди мають можливість закликати гостей до себе, бо то далеко; тому привозять з дому харчі, віхтунок[19] і роблять бай на нейтральнім ґрунті. Он один із таких ґаздів здіймає з коней бербениці:[20] в одній, мабуть, голубці, у другій – сита. А ще один кінь стоїть натерханий бесагами:[21] там ринви з пирогами, буряками, бринзою, маслом – та усячина, сказати. Миски, а у кого заможнішого – то й таріль або два.
Кралевич іде далі. От уже розгощена компанія, підвеселена. Ґазда віхтуєт горивков, а не п'єт – ситов. Дехто вже наївся й тільки злегенька відригує. Господар припрошує:
– Але будьте-ко ласкаві, кумочку. Не стєгайтеси, харчюйте.
– Не стєгаємоси, прости Біг за ваше старанє, дав би Бог вам здоровля за ваш труд.
А поважний, повний чоловік, видно, війт якийсь або колишній, або теперішній, ізрік коротко:
– Дєкую. Мене вже дійшло, – і голосно відригнув.
Ґазда до нього з особливим пошанівком:
– Та й я дєкую за ваш прихід, шо-сте були ласкаві загостити до мене.
– Така гостина невелика, – вставляє ґаздиня, зменшуючи достоїнства своєї їжі.
– Е, ні! Не гніват Бога. Гостина була пишна. Дай Боже, аби-сте й на рік дочекали таков гостинов людей гостити.
– Дай Боже й вам, ґазди любі, гоські мої славні, дорогі… Дав би Госпідь і вам, та й нам усім, прошеним, аби-сми дочекали й на рік такої гнинки Божої.
Кралевич з охотою слухає всі оті ґречності. Йому подобається, що сі люди завжди так ґречно одне до одного говорять, таке у них багатство всяких формул ввічливості й то загального, щоденного вжитку. Молодші старших цілують в руку, старші взаємно цілуються. Все вказує на певну культуру, на певний тон у громадськім обходженні.
Не сказати, очевидно, щоб бракувало в гуцульськім лексиконі й лайливих слів, а замість ґречностеи і цілування в руку
Віхтунок – частування.
Бербениця – діжечка.
…натерханий бесагами – навантажений дорожними мішками (саквами).
