клаптеве створіння зненавидить себе, щойно оживе. На вашому місці я зробив би з неї швабру.
– У тебе зіпсований смак, – буркнула Марголотта, зачеплена за живе критикою Кота. – Гадаю, моя Латочка – дуже гарненька, з огляду на матеріали, з яких я її пошила. У ній більше кольорів, ніж у веселці, а ти не заперечуватимеш, що веселка дуже красива.
Скляний Кіт позіхнув і розтягнувся на підлозі.
– Діло хазяйське, – сказав він. – Мені тільки шкода цю Латочку, от і все.
Оджо і дядько Нанкі залишилися ночувати у Кривого Чаклуна. Хлопчик тішився з цього, бо сподівався побачити, як оживлятимуть Латочку. Скляний Кіт теж сильно вразив його уяву.
Оджо хоч і жив у чарівній Країні Оз, але ніколи до цього не стикався з чарами. Там, вдома, нічого чарівного не відбувалося. Дядько Нанкі міг бути королем Жвакунів, але ті об’єдналися з іншими народами і визнали Озму своєю єдиною володаркою. Тож він пішов у лісову глушину зі своїм маленьким племінником, і вони жили там відлюдниками.
Якби їхній занедбаний сад не перестав вирощувати їжу, вони б і далі жили у Блакитному Лісі. Саме ця обставина змусили їх знятися з насидженого місця, і перше враження від зустрічі зі світом було в Оджо таким сильним, що від збудження він так і не стулив очей цієї ночі.
Марголотта приготувала смачний сніданок, і, пригощаючи гостей, сказала:
– На щастя, тепер мені можна трохи відпочити від кулінарії. Адже сьогодні доктор Піпт обіцяв оживити мою служницю. Нехай вимиє посуд, підмете підлогу й витре пил у будинку. Господи, як це полегшить мені життя!
– Так, справді, це зніме з тебе масу турбот, – погодився Чаклун. – До речі, я помітив, що ти брала з буфета банки з компонентами для мізків. Які ж якості ти вибрала для служниці?
– Тільки найпотрібніші для скромної дівчини, – відповіла дружина. – Я не хочу, щоб вона стала зарозумілою, як Скляний Кіт. Тоді вона почуватиметься нещасною й обділеною, бо її справа – допомагати мені по господарству, а не байдикувати.
Оджо із занепокоєнням вислухав ці слова. Він почав розуміти, що вчинив неправильно, без дозволу підсипавши зайві компоненти. Але тепер уже було пізно каятися: мізки вкладено в голову Латочки, а дірка міцно зашита. Можна було, звичайно, зізнатися у скоєному, але Оджо боявся викликати гнів Кривого Чаклуна і його дружини. До того ж, йому здалося, що дядько Нанкі на його боці, бо бачив, як він підсипав у суміш порошки з інших банок, і не сказав ні слова. Але дядечко взагалі говорив вкрай рідко.
Поснідавши, всі вирушили в лабораторію Чаклуна, де перед дзеркалом на підлозі лежав Скляний Кіт, а Латочка, як і раніше, сиділа на лаві.
– Ну а тепер – за справу, – коротко сказав Кривий Чаклун. – Зараз відбудеться найбільше диво, на яке здатний чарівник навіть у Країні Оз, бо в будь-якій іншій про це не може бути й мови. Тож, гадаю, оживлення Латочки має відбуватися під музику. Приємно усвідомлювати, що першими звуками, які вона почує, будуть прекрасні акорди.
Сказавши це, він підійшов
